§ 3. Земельні правовідносини в селянському (фермерському) господарстві

1. Відповідно до Земельного кодексу України (статті 6—8) суб'єктом земельних правовідносин є громадянин, який зай­мається веденням селянського (фермерського) господарства. З урахуванням цього земельні ділянки можуть передаватись у приватну власність або надаватись у користування постійне і/чи строкове, в тому числі й на умовах оренди. Правом на одержання земельної ділянки у власність наділені лише гро­мадяни України. Іноземні громадяни та особи без громадян­ства його не мають.

Передача земельних ділянок у приватну власність та на­дання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, здій­снюються сільськими, селищними, міськими і районними ра­дами народних депутатів. Орендодавцями можуть бути також власники землі (колективні сільськогосподарські підприєм­ства і громадяни). Передаються у приватну власність або на­даються в користування ділянки із земель запасу, а також зе­мель, вилучених у встановленому порядку. Така акція щодо земельних ділянок, які перебувають у приватній власності або користуванні, проводиться лише після їх вилучення (викупу).

Постановою Верховної Ради України від 20 грудня 1991 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про селян­ське (фермерське) господарство" місцевим радам народних депутатів доручено вирішити питання про вилучення із зе­мель колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств і організацій диференційовано 7—10 відсотків сільськогосподарських угідь і про передачу їх до складу зе­мель запасу, а також забезпечити надання ділянок із земель запасу громадянам, які бажають організувати селянське (фер­мерське) господарство.

2. Заяви громадян про передачу їм земельних ділянок у власність або користування відповідна рада народних депута­тів розглядає в місячний строк. При позитивному вирішенні питання вона замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств дер­жавній землевпорядній організації розроблення проекту їх відведення. У разі відмови ради це питання вирішується ви­щестоящою радою, а якщо й вона відмовить, — судом.

Певні особливості мають місце і при відведенні земельних ділянок членам колективних сільськогосподарських підпри­ємств, які виявили бажання вийти зі складу останніх і зайня­тись веденням селянського (фермерського) господарства. За рішенням відповідної ради таким особам передаються у влас­ність або надаються в користування ділянки із земель запасу, а в разі їх відсутності — з придатних для сільськогосподар­ського виробництва земель зазначених підприємств, але без порушення цілісності інших господарств. Розмір земельної ділянки в таких випадках визначається на рівні частки члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватись у приватну власність або надаватись у

користування такі земельні ділянки, розмір яких перевищує 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га всіх земель. Кон­кретні розміри ділянок у межах цих норм визначають сільсь­кі, селищні, міські, районні ради народних депутатів. При цьому враховуються регіональні особливості та можливості обробітку виділених земель переважно членами селянського (фермерського) господарства. Для виробничих цілей громадя­ни мають право додатково орендувати земельні ділянки, роз­мір яких може обмежуватись договором оренди або рішенням відповідної ради народних депутатів. З метою збереження цілісності селянського (фермерського) господарства встанов­лено (ст. 52 Земельного кодексу України), що земельні ді­лянки громадян, які ведуть таке господарство, поділові не підлягають.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України власники земельних ділянок, переданих їм радами народних депутатів, не можуть протягом шести років від часу набуття права влас­ності продавати або іншим способом відчужувати їх. Проте вони можуть успадковуватись або передаватись радам на тих же умовах, на яких були одержані. За наявності поважних причин суд може скоротити зазначений строк за заявою власника.

Згідно зі ст. 8 Земельного кодексу України громадяни, у власності яких є земельні ділянки, мають право надавати ос­танні в оренду без зміни їх цільового призначення на строк до трьох років, а в разі тимчасової непрацездатності, призову на дійсну військову службу до Збройних Сил України, вступу до навчального закладу — на строк до п'яти років. При успадку­ванні земельних ділянок неповнолітніми допускається їх на­дання в оренду під контролем місцевих рад народник депута­тів на строк до досягнення спадкоємцями повноліття.

Громадянин, який веде селянське (фермерське) господар­ство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користу­вання, може в разі втрати працездатності або досягнення пен­сійного віку за рішенням відповідної ради народних депутатів надати її в тимчасове користування одному з членів своєї сім'ї, який спільно з ним веде господарство. За відсутності та­ких осіб він може передати земельну ділянку в тимчасове ко­ристування іншим членам сім'ї, які не ведуть разом з ним господарства, але бажають його вести, мають необхідну кваліфікацію і досвід роботи, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього господарства.

У разі тимчасової втрати працездатності або наявності ін­ших поважних причин громадянин може надати земельну ді­лянку зазначеним вище особам у тимчасове користування на підставі договору.

4. Використання землі в Україні є платним. Власники зе­мельних ділянок, в тому числі й фермери, та землекористува­чі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, розмір якої визначається з ураху­ванням якості та місцезнаходження цих ділянок на підставі кадастрової оцінки земель.

Порядок оподаткування і середні ставки земельного по­датку та граничні розміри орендної плати за землю встанов­лено Законом "Про плату за землю". В ньому зафіксовані ставки земельного податку з 1 га ріллі та багаторічних наса­джень і ставки податку з 1 га сіножатей і пасовищ по областях у національній валюті України. Відповідно до цього Закону (ст. 11) новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за земельні ділянки протягом трьох років від часу їх передачі у власність або надання в корис­тування.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за взаємною домовленістю сторін у договорі оренди. При оренді земель сільськогосподарського призна­чення розмір цієї плати не може перевищувати розміру зе­мельного податку, що збирається за такі самі землі.