Глава 9. Правова охорона суміжних прав

— використання коротких уривків для репортажів про поточні

події;

• ефірної фіксації організацією мовлення на своєму власному обладнанні, використовуваної для власних передач;

• використання виключно з метою навчання або наукових досліджень;

• всіх випадків, коли національний закон передбачає винятки з авторсько-правової охорони літературних і художніх творів, окрім примусових ліцензій, надання яких було б несумісним із Бернською конвенцією.

Щойно виконавець дає згоду на включення його виконання до візуального або аудіовізуального запису, положення про права ви­конавців перестають застосовувати.

Строк охорони. Тривалість охорони за Римською конвенцією по­винна становити принаймні 20 років, рахуючи від кінця року, коли:

• був зроблений запис (у разі фонограм і включених до них ви­конань);

• відбулося виконання (у разі виконань, не включених до фо­нограми, тобто «живих»);

— відбулася передача в ефір (у разі радіотелепередач). Адміністративні положення Конвенції. Адміністративні функції

Римської конвенції виконує ВОІВ спільно з МОП і ЮНЕСКО. Ці три організації утворюють Секретаріат Міжурядового комітету, за­снований у рамках Конвенції, який складається з представників договірних держав. Конвенція не передбачає утворення союзу або бюджету.

Україна є членом Римської конвенції з 12 червня 2002 р.

5.2. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм

(Конвенція про фонограми) Загальні положення. Конвенція про фонограми прийнята в

1971 р. Вона відкрита для будь-якої держави — члена ООН або

будь-якої зі спеціалізованих установ, що входять до системи ООН.

Ратифікаційні грамоти або акти про приєднання слід передавати

на збереження Генеральному секретареві ООН.

254

255

Р озділ II. Авторське право і суміжні права

На відміну від універсальної (у межах галузі суміжних прав) Римської конвенції Конвенція про фонограми присвячена лише одній категорії осіб, яких зазвичай наділяють суміжними права­ми, — виробникам фонограм.

Обов'язок договірних держав. Конвенція передбачає обов'язок кожної з договірних держав охороняти інтереси виробника фоно­грам, що є громадянином іншої договірної держави (на відміну від Римської конвенції тут застосовують лише критерій національ­ності), від:

• виготовлення примірників фонограм без згоди на те їхнього виробника;

• ввезення примірників фонограм, якщо їх виготовлення або ввезення здійснюють із метою доведення до загального відома;

• розповсюдження таких дублікатів із метою доведення до за­гального відома.

Отже, охорона запобігає не тільки виготовленню примірників фонограми (як у Римській конвенції), а й розповсюдженню неза­конних примірників та їхньому імпорту з метою розповсюдження. З іншого боку, охорона, надавана Конвенцією про фонограми, на вторинне використання не поширюється.

Фонограма в цьому разі означає будь-який виключно звуковий запис (тобто фонограмою не є, наприклад, звуковий супровід фільмів) незалежно від його форми (диск, плівка тощо).

Види охорони. Охорону надають відповідно до:

• законодавства в галузі авторського права;

• спеціального законодавства в галузі суміжних прав;

• законодавства про недобросовісну конкуренцію;

• кримінального права.

Строк охорони. Тривалість охорони має становити (як і відпо­відно до Римської конвенції) принаймні 20 років від першого ви­пуску фонограми.

Конвенція не передбачає заснування союзу, керівного органу або бюджету.

Україна є членом Конвенції про фонограми з 18 лютого 2000 р.