Глава 7. Зміст авторського права

право автора дозволяти відтворення твору будь-яким способом та у будь-якій формі. Положення ст. 441 ЦК України щодо права на відтворення твору повністю відповідає положенням Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

Водночас не всі способи і форми відтворення придатні для існу­ючих різновидів творів. Спосіб і форма відтворення твору визнача­ються його видом. Наприклад, відтворенням твору не може вважа­тися публічне виконання такого твору, оскільки це виконання, а не твір¹.

Можна відзначити, що чинне визначення права на відтворення об'єктів авторського права і суміжних прав, яке міститься у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно з яким відтворенням твору вважається виготовлення одного або

¹ Після включення до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів нор­ми, яка у порівняно загальній формі регулює право на відтворення твору, тривалий час вва­жалося, що вказана норма досить повно охоплює всі можливі способи відтворення. Тому при перегляді міжнародних норм щодо авторського права і суміжних прав в Угоді ТРІПС відсутні будь-які уточнення стосовно права на відтворення твору. Але при підготовці Дип­ломатичної конференції ВОІВ із деяких питань авторського права і суміжних прав у проек­ти міжнародних актів норма права на відтворення твору була включена. У проект Договору ВОІВ про авторське право була включена ст. 7 «Обсяг права на відтво­рення», в якій зазначається, що загальне визначення права на відтворення твору, що міститься у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, передбачає пряме і непряме відтворення творів, а також постійне і тимчасове їх відтворення. Вказана норма пропонувалася для того, щоб певним чином врахувати цифрове відтворення творів у цифровому середовищі, що являє собою найбільшу загрозу майновим правам інтелектуаль­ної власності на твір.

Дипломатична конференція BOIВ із деяких питань авторського права і суміжних прав була скликана для прийняття міжнародних норм стосовно цифрового використання об'єктів ав­торського права і суміжних прав. Але учасники цієї конференції відмовилися прийняти будь-які нові визначення права на відтворення творів у цифровій формі й у цифровому се­редовищі, тому запропонована стаття проекту Договору ВОІВ про авторське право не була прийнята і не увійшла до остаточного тексту цього договору. При розгляді проекту Догово­ру ВОІВ про виконання і фонограми у його остаточний текст були включені статті 7 і 11, які встановлювали, що виконавці і виробники фонограм користуються виключним правом дозволяти пряме чи непряме відтворення своїх виконань будь-яким способом і у будь-якій формі. Більше того, щодо цих статей була прийнята погоджена заява, відповідно до якої «право на відтворення, як воно визначене в статтях 7 і 11, і винятки, що допускаються сто­совно цього права у ст. 16, цілком застосовується в цифровому середовищі і, зокрема, по відношенню до використання виконань і фонограм у цифровий формі». Мається на увазі, що збереження виконання чи фонограми в цифровій формі за допомогою електронних за­собів закладене у зміст цих статей. Таким чином, право на відтворення об'єктів суміжних прав було розширене, а саме: поширене і на цифрову форму, і на цифрове середовище. // Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 268-270.

Проте вказані положення не набули нормативного характеру: погоджена заява не є нормою договору.

174

175

Розділ II. Авторське право і суміжні права