Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

об'єкта іншим особам (п. 2 ч. 1 ст. 424, ст. 426 ЦК України). Це пра­во має абсолютний характер і може бути обмежене на підставі й у спосіб, передбачений законом (наприклад, примусова ліцензія, спільне право інтелектуальної власності, яке належить працівнику і роботодавцю). Таким чином, саме первинний суб'єкт права інте­лектуальної власності (автор, творець) передає належне йому право на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі на підставі договору, в якому передбачаються умови такого використання. В силу цього інші особи набувають право на використання об'єкту права інтелектуальної власності, а відтак і право на отриманням матеріальної вигоди, за рахунок викорис­тання корисних властивостей цього об'єкта.

Право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності

Майнові права інтелектуальної власності не обмежуються тільки використанням та наданням дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а й передбачають ви­ключне право суб'єкта права інтелектуальної власності перешко­джати неправомірному використанню цього об'єкта (п. З ч. 1 ст. 424 ЦК України).

Під неправомірним використанням слід розуміти будь-яке ви­користання об'єкта права інтелектуальної власності, як у межах договору, так і поза договором, що порушує майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності. Причому, якщо мова йде про неправомірне використання об'єктів права інтелектуаль­ної власності в межах договору, то право, передбачене п. З ч. 1 ст. 424 ЦК України — це право первинних суб'єктів права інтелек­туальної власності. У разі, коли неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності відбувається поза догово­ром, тобто є в наявності делікт, суб'єктом права перешкоджати не­правомірному використанню є будь-який суб'єкт права інтелекту­альної власності, як первинний, так і вторинний — як автор, так і інша особа, яка набула майнових прав інтелектуальної власності на підставі договору чи закону. Перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальної власності всі

84

85

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

суб'єкти права інтелектуальної власності можуть як неюрис-дикційними способами (наприклад, лист-попередження, що адре­сований порушнику), так і юрисдикційними способами — шляхом звернення до відповідних органів державної влади.

Перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальної власності автор або інший суб'єкт права інтелек­туальної власності може шляхом попередження (запобігання) можливості неправомірного використання об'єкта права інтелек­туальної власності, використовуючи різного рівня захисні техно­логії на підвідомчих йому підприємствах з метою перешкоджання можливим підробкам. У випадку, коли неправомірне використан­ня об'єкта права інтелектуальної власності вже відбулося, суб'єкт права інтелектуальної власності може вимагати від правопоруш­ника припинити незаконне використання об'єкта права інтелек­туальної власності і тим самим припинити порушення належних йому майнових прав інтелектуальної власності.

Форми й види використання об'єктів права інтелектуальної власності визначаються їх особливостями, що закріплені у законо­давстві України. Так, особливості використання об'єктів авторсь­кого права визначаються у ст. 441 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»; об'єктів суміжних прав — у статтях 453—455 ЦК України та статтях 39—41 Закону України «Про авторське право і суміжні права»; винаходів, корис­них моделей та промислових зразків — у ст. 464 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 495 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» тощо.

Обмеження права інтелектуальної власності

Частина 2 ст. 424 ЦК України закріплює загальний принцип що­до можливості обмеження майнових прав інтелектуальної влас­ності, які не будуть визнаватися порушенням цих прав. У цьому випадку слід зазначити, що мова йде про обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які прямо передбачені в законі. Подібні обмеження бувають кількох видів: часові (строк дії майно­вих прав інтелектуальної власності), географічні (визначаються