Глава 7. Зміст авторського права

його ім'я повинне бути зазначене як другий елемент конвенційно­го знака'.

У Законі України «Про авторське право і суміжні права» другим елементом конвенційного знака є ім'я особи, якій належить ав­торське право на твір. Третім елементом конвенційного знака є рік першого опублікування твору.

Норма Всесвітньої конвенції про авторське право і національні закони про авторське право більшості країн не допускають жодних непорозумінь із цього питання. Деякі ускладнення з'являються при перевиданні твору. При цьому зазвичай використовується такий підхід. Якщо нове видання в основному повторює перше, то рік перевидання не вказується. Якщо ж у новому виданні з'явили­ся нові елементи, то в ньому можуть бути зазначені як рік першо­го видання, так і рік перевидання, що пояснюється тим, що перша дата буде стосуватися твору, що перевидається, а друга — нового твору².

У більшості національних законів про авторське право і суміжні права країн СНД встановлюється, що видавництво, ім'я і найме­нування якого зазначене на творі, за відсутності доказів іншого, вважається представником автора щодо твору, опублікованого анонімно чи під псевдонімом. У такому випадку видавництво має

¹ Сударков С. Л. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 111-114.

² Всесвітня конвенція про авторське право встановлює, що знак охорони авторського пра­ ва міститься на кожному екземплярі твору таким способом і на такому місці, щоб бути розбірливим. На жаль, при цьому не уточнюється, де саме цей знак може бути розташова­ ний.

У 1957 р. Міжурядовий комітет з авторського права ухвалив рекомендації, у яких вказува­лося, що вимоги Всесвітньої конвенції про авторське право буде задовольняти розташуван­ня знака охорони в таких місцях:

• для книг і памфлетів — на титульній чи безпосередньо на наступній за нею сторінці чи наприкінці книги чи памфлету;

• для текстів, надрукованих на одному листі, — з будь-якого боку сторінки;

• для нот — на титульній сторінці або на першій чи на останній сторінці;

• для газет, журналів і інших періодичних видань — під головним заголовком чи під «шап­кою»;

• для карт, естампів і фотографій — на лицьовій стороні, або на самій карті чи зображенні (але поруч із назвою чи полями), або на полях;

• для самостійних частин твору — під заголовком даної самостійної частини;

• для кінофільмів — на кадрах із назвою фільму з вираженням подяки будь-яким особам.

169

Розділ II. Авторське право і суміжні права

право захищати права автора і забезпечувати їх реалізацію. Причо­му це положення буде діяти доти, доки автор такого твору не роз­криє свою особу і не заявить про своє авторство на твір.

Ця норма відповідає Бернській конвенції про охорону літера­турних і художніх творів (п. З ст. 15). Але вона має кілька особли­востей залежно від того, яким чином був укладений договір на ви­дання твору між автором і видавництвом. Якщо видавництво одержало право на відтворення і поширення твору, то ці права належать видавництву незалежно від того, чи опублікований твір анонімно, під псевдонімом чи під справжнім іменем автора. У будь-якому випадку видавництво має право звертатися від сво­го імені в суд у разі потреби захисту своїх майнових прав інтелек­туальної власності на твір. Якщо автор доручив видавництву відтворити і поширити свій твір, але не передав майнові права інтелектуальної власності на цей твір, то в такому випадку видав­ництво формально не має права звертатися від свого імені до суду у разі потреби захисту майнових прав інтелектуальної власності на твір.