logo
Учебник по ИС

Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

Закономірність

Закономірність матеріального світу як об'єкт відкриття, на який видається диплом, — це не відомий раніше об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами чи властивостями матеріального світу, що вносить докорінні зміни врівень пізнання.

Закономірності як об'єкти відкриттів за аналогією з типологією законів можна згрупувати за характером встановленого зв'язку в просторово-тимчасові, субстратні, атрибутивні, структурні, функціональні, генетичні і їхні комбінації. Так, відкриття № 270 «Закономірність просторово-тимчасової зміни морфології міне­ральних індивідів у процесах природного кристалоутворення» ви­ражає просторово-тимчасовий зв'язок; відкриття № 144 «Зако­номірність втрати і відновлення регенераційної здатності кінцівок у хребетних» — генетико-функціональну і т. д. Відкриття законо­мірного зв'язку тих чи інших явищ чи властивостей об'єкта приро­ди не обмежується простою констатацією цього зв'язку, а встанов­лює її причинно-наслідковий характер, залежність між явищами і властивостями виражається, як правило, визначеною математич­ною чи функціональною залежністю.

Закономірність — це послідовний вияв дії об'єктивного закону.

Існує три основних групи законів:

  1. специфічні чи часткові закони. Вони виражають відносини між конкретними специфічними явищами чи частковими власти­востями матерії. Такі закони природи об'єктивно мають точну кількісну і якісну визначеність і можуть бути виражені функ­ціонально у визначеній математичній формі (наприклад, закон Бойля — Маріотта, закон Джоуля — Ленца, закон Ампера тощо);

  2. закони, спільні для великих груп явищ природи. Ці закони вияв­ляються в досить широкому діапазоні умов і визначаються харак­тером відносини між загальними властивостями великих сукупно­стей об'єктів і явищ (наприклад, закони збереження маси, енергії, кількості рухів у фізиці, періодичний закон хімічних елементів Менделєєва, закон природного добору в біології й ін.). Вони також допускають функціональні вираження;

3) всесвітні, або універсальні, закони — це основні діалектичні закони світу, які відображають відносини між загальними, скрізь

460

461

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

існуючими властивостями чи тенденціями розвитку матерії. Вони не мають конкретної функціональної форми і не виражаються ма­тематично, тому що не обмежені якими-небудь константами, па­раметрами, визначеними умовами чи специфічними групами об'єктів, а виступають як універсальні принципи всякого буття, як те загальне, що виявляється в безлічі законів.

Однак грані розходження між цими законами умовні, рухливі. У часткових, специфічних законах виявляється дія загальних законів, а ці останні пізнаються шляхом узагальнення конкретних явищ, у тому числі і часткових законів.

Люди не в змозі придумати закон природи, відмінити чи зни­щити його. Закони існують об'єктивно, незалежно від свідомості людей. Але, відкривши закон, вони можуть пізнати його й вико­ристовувати в практичній діяльності. Відкриття не рівнозначні за масштабами, проте із глобальних і менш масштабних відкриттів складається загальне знання про навколишній матеріальний світ1.