Глава 32. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності

правочинності користування:

• право використання винаходу за патентом у власному вироб­ництві;

• право використання на інших підприємствах;

• право рекламно-комерційної розробки винаходу;

• право використання винаходу за патентом при створенні під­приємств будь-якої організаційно-правової форми, а також спіль­них підприємств;

— правочинності виплати винагороди авторам і особам, що сприяють створенню, правовій охороні і використанню об'єктів промислової власності;

правочинності розпорядження — право надання дозволу на викори­стання іншим особам, що включає:

• право укладати договори про передачу права власності на па­тент;

• право продажу патенту;

• право укладати ліцензійні договори з різним обсягом переда­них прав;

• право передачі в статутні фонди інших підприємств, під за­ставу, в кредит тощо.

Коли укладається договір невиключної ліцензії, ліцензіату передаються права в обмежених рамках, і ліцензіар залишає за собою право подальшого використання винаходу або інше в повному обсязі на тій же території.

Виходячи з цих правових позицій відносно використання інте­лектуальної власності в умовах господарської діяльності, тобто умовах комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності, стає зрозумілою складність проблеми комерціалізації на рівні правових відносин, а саме якщо мати на увазі певні труд­нощі, які мають місце при розробці договірних документів між суб'єктами договірних відносин.

З економіко-фінансового погляду інтелектуальна власність в умовах господарської діяльності (комерціалізації) набуває голо­вної ознаки — спроможності за рахунок неї отримати доход, приносити відповідний ефект при її використанні.

644

7₂+21 7-259

645

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

Ця ознака логічно пов'язується з вимогами економічного зміс­ту господарської діяльності, яка згідно зі ст. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР у редакції від 22 травня 1997 р. (зі змінами та доповненнями) розгля­дається як «будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Господарська діяльність пов'язана з підприємницькою діяль­ністю, тому нинішній підприємець, маючи у своєму активі продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатися ним на свій розсуд.

В усіх випадках така діяльність можлива за умов укладання різ­них договірних відносин, що передбачено розділом IV Цивільного кодексу України. Виникнення зобов'язань починається з моменту, коли договір, укладений за взаємною згодою сторін, стає чинним (ст. 6, ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України). У цьому випад­ку проблема комерціалізації інтелектуальної власності розгля­дається в правовій площині, чому повинні передувати економіко-фінансові розрахунки, з якими пов'язане визначення вартості переданих (реалізованих) прав, визначення економічних наслід­ків. При цьому слід чітко відрізняти вартість інтелектуальної власності від вартості прав на її придбання або продаж.

Вартість інтелектуальної власності враховує сукупність витрат, пов'язаних із розробкою, адаптацією, підтримкою на відповідно­му рівні об'єктів власності.

Вартість прав на придбання або продаж інтелектуальної влас­ності враховує лише вартісну ціну придбання або продажу з ураху­ванням прибутку (рентабельності) і податкових відрахувань. Обмежувальним фактором тут може стати розмір амортизаційних відрахувань покупця при використанні ОІВ, які збільшують собівартість продукції, а також інвестиційні можливості покупця.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою механізм комерціалізації інтелектуального капіталу?

2. Що таке інтелектуальний капітал у контексті господарської діяль­ності підприємств?