Глава 26. Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності

Конкретизуються вимоги Угоди ТРШС до закритої таємниці у ст. 39 У розділі 7 «Охорона нерозкритої інформації». У ній закріп­лені наступні положення. По-перше, у процесі забезпечення ефективного захисту від недобросовісної конкуренції, як це перед­бачено ст. 10^bis Паризької конвенції (1967), країни-учасниці по­винні охороняти нерозкриту інформацію відповідно до ч. 2 цієї статті та дані, надані урядам або урядовим органам відповідно до ч. З ст. 39 (1).

По-друге, фізичні та юридичні особи повинні мати можливість перешкоджати тому, щоб інформація, яка правомірно перебуває під їхнім контролем, була без їхньої згоди розкрита, отримана або використана іншими особами в спосіб, що суперечить чесній ко­мерційній практиці, якщо ця інформація:

1. є секретною у тому розумінні, що вона в цілому або в кон­кретному поєднанні та розташуванні її складових не є відомою або легкодоступною для осіб, які належать до певного кола, що зви­чайно має справу з подібною інформацією;

2. має комерційну цінність з огляду на її секретність; та

3. у конкретних обставинах стала предметом розумних дій для збереження її секретності з боку особи, яка правомірно контролює цю інформацію (2).

По-третє, країни-учасниці, у випадках, коли умовою погоджен­ня торгового обігу фармацевтичних або сільськогосподарських хімічних продуктів, у яких використовуються нові хімічні речовини, є подання попередньо нерозкритих даних про випробування або інших даних, отримання яких було пов'язано зі значними зусилля­ми, повинні охороняти такі дані від недобросовісного комерційно­го використання. Також країни-учасниці повинні охороняти такі дані від розкриття (крім випадків, коли це необхідно для захисту на­селення або не вживаються заходи для забезпечення охорони цих Даних від недобросовісного комерційного використання) (3).

Під «способом, що суперечить чесній комерційній практиці» Розуміються, зокрема, такі дії, як порушення договору, порушення Довіри та спонукання до такого порушення, що включають отри­мання закритої інформації третіми особами, які знали або мали знати, що подібні дії супроводжували це отримання.

548

549

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Таким чином, Угода ТРШС закріплює три мінімальні критерії віднесення інформації до нерозкритої: секретність, комерційна цін­ність та вжиття адекватних заходів для забезпечення секретності.

Оскільки статтями 41—47 Угоди ТРІПС на країни-учасниці по­кладається обов'язок створення національних систем для впрова­дження визнаних Угодою прав інтелектуальної власності, звідси випливає і необхідність законодавчого визначення механізмів захисту інформації, доступ до якої може обмежуватися, тобто до комерційної таємниці, з обов'язковим закріпленням зазначених вище трьох її визначальних критеріїв, так як і створення системи законного примусу для реалізації механізму захисту. На відносини щодо охорони закритої інформації або комерційної таємниці поширюється і міжнародна система СОТ щодо вирішення спорів.

Крім того, процедури захисту комерційної таємниці містяться і у Модельних положеннях про захист проти недобросовісної конкуренції, що були підготовлені ВОІС у 1996 р.¹ Розділ цих Модельних поло­жень присвячений безпосередньо секретній інформації (secret infor­mation), що може розглядатися як аналог комерційної таємниці.

Інформація має розцінюватися як секретна, якщо вона:

• не загальновідома або легкодоступна як єдине ціле або у точній сукупності та поєднанні її компонентів для осіб у колах, що зазвичай мають справу з вказаним видом інформації;

• має комерційну цінність, оскільки є секретною;

• є об'єктом достатніх для даних обставин заходів щодо збере­ження її у секреті правовласником.

У коментарі ВОІВ до Модельних положень зазначається, що абсолютна секретність не вимагається. Інформація має розціню­ватись як секретна настільки довго, наскільки вона не є загаль­новідомою або легкодоступною².

Крім того, відповідно до ст. 6 Модельних положень зазна­чається, що розкриття, придбання або використання секретної інформації іншими особами без згоди правовласника може, зокре-

¹ Model Provision on Protection Against Unfair Competition. — WIPO. - 1996.

² Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За ред. Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін. - К.: Видав­ ничий Дім «Слово». — С. 365.