logo
Учебник по ИС

Глава 5. Об'єкти авторського права

згода відповідного компетентного органа. Ці положення Паризь­кої конвенції про охорону промислової власності і національних законів спрямовані на запобігання використанню державних символів як торговельних марок. З іншого боку, законодавство про авторське право також визнає державні символи і знаки таки­ми, що не підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права. Порядок їхнього використання визначається особливим законодавством держави як щодо державного прапора, герба, гімну, державних нагород, символів та знаків державних органів, військових формувань, територіальних громад, підприємств, установ та організацій, так і щодо грошових і інших знаків. Слід зауважити, що копіювання грошових чи інших знаків, а також деяких державних символів є в будь-якій країні кримінально караним діянням.

Слід також зазначити, що такі не охоронювані авторським пра­вам об'єкти, як грошові знаки, державні символи України, дер­жавні нагороди, символи і знаки органів державної влади, Зброй­них Сил України та інших військових формувань, символіка тери­торіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій (пункти «г» і «д» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права») «частково» підпадають під правову охоро­ну, а точніше — їх проекти, які до їх офіційного затвердження роз­глядаються як твори і охороняються відповідно до норм націо­нального законодавства (ч. 2 ст. 10 Закону).

Об'єктами авторського права не визнаються повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, навіть якщо вони виражені, відображені, пояснені чи втілені у творі. Це зроблено на тій підставі, що названі об'єкти не є творами. При цьому самі твори підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права, а відображені в них повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, — не підлягають правовій охороні1.

1 Вказані вище об'єкти відрізняються від об'єктів авторського права. Як уже було зазначе­но, відповідно до ознаки змісту твору об'єктом правової охорони може бути твір майже будь-якого змісту, оскільки для правової охорони важливою є форма вираження твору, а не його зміст. З іншого боку, для наукових, науково-технічних і багатьох інших творів

146

147

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Актуальним та дискусійним на сьогодні є питання ролі і місця інформації1 в законодавстві про інтелектуальну власність. Для з'ясування цього питання доцільно звернутися до міжнародного досвіду.

Відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів «правова охорона не поширюється на повідомлен­ня про новини дня чи на повідомлення про різні події, що мають характер простої прес-інформації» (п. 8 ст. 2). Інакше кажучи, зга­дана конвенція не надає правової охорони інформації, під якою розуміються повідомлення про події і новини.

Угода ТРІПС встановлює, що «компіляції даних чи іншої інформації в друкованій чи іншій формі, що являють собою підбір та розташування матеріалів, які є результатами інтелектуальної, творчої діяльності, підлягають правовій охороні як такі. Така пра­вова охорона, що не поширюється безпосередньо на такі дані чи інформацію, не наносить збитків правам авторів кожного з творів, що містяться безпосередньо в таких даних чи інформації» (п. 2 ст. 10).

Слід зазначити, що положення цих двох міжнародних норма­тивно-правових актів викликали дискусію серед науковців. Так, одні вважають, що підлягають правовій охороні саме компіляції,

головним є зміст, а форма його вираження потрібна тільки для доступного чи несупєречли-вого викладу змісту твору. Ненадання правової охорони повідомленням про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації, навіть якщо вони відображені чи виражені, пояснені чи втілені у твір, викликане тим, що ці об'єкти можуть знайти своє відображення у безлічі творів. Такий підхід повністю збігається з принципами Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Конвенції, що засновує ВОІВ, і Уго­ди ТРІПС. При цьому слід зазначити, що список об'єктів, які не підлягають правовій охо­роні, постійно розширюється.

' Відсутня єдина точка зору у визначенні поняття «інформації», оскільки є різні підходи до змісту, яким наповнене це поняття. Так, з одного боку, теорія інформації, створена К. Шен­ноном, дозволила Е. Джейнсу і М. Трайбусу встановити зв'язок між інформацією й ент­ропією. Інформація та ентропія — це найважливіші поняття фундаментальної і прикладної науки як природного, так і гуманітарного профілю. З іншого боку, зазвичай під інфор­мацією розуміють відомості про що-нсбудь. Туг інформація виконує утилітарну і часто до­поміжну роль, хоча цінність такої інформації в деяких випадках може бути дуже високою.

Законодавство про авторське право має справу саме з останнім розумінням інформації, причому просто інформація як така не підлягає правовій охороні, навіть якщо вона відоб­ражена у творі. Прикладом є інформація про управління правами, тобто відомості про влас­ників прав на об'єкти авторського права і суміжних прав та умов щодо використання таких об'єктів. Проте інформація — це не завжди лише відомості про що-небудь.