logo
Учебник по ИС

Глава 28. Правові засади укладання окремих видів договорів у сфері...

Аналогічний приклад розподілу прав можна навести і стосовно речей. Так, якщо дві особи вирішили побудувати будинок, то ще до будівництва вони можуть між собою вирішити питання про частки в праві власності на створений у майбутньому об'єкт.

Варто підкреслити, що у зв'язку із введенням у дію ЦК укладен­ня договорів про порядок розподілу прав на службові об'єкти інте­лектуальної власності є дуже доцільним. Пояснюється це тим, що передбачене ч. 2 ст. 429 ЦК правило про спільні права на службо­вий об'єкт у майбутньому, як було показано вище, може ускладни­ти взаємини з приводу цього об'єкта, коли в якийсь момент працівник і роботодавець не зможуть досягти загальної згоди. Із погляду права ідеальною є ситуація, коли на об'єкт має права тільки один суб'єкт, оскільки це спрощує процес реалізації прав.

6.2. Договір про передачу ноу-хау Договір про передачу ноу-хау1 — це договір, за яким правовласник на певних умовах передає зацікавленим особам право на викорис­тання повністю або частково конфіденційних знань, що включають відомості технічного, виробничого, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, що їх одержала.

Якщо для ліцензійного договору достатньо надати дозвіл на ви­користання об'єкта інтелектуальної власності, то за договором про передачу ноу-хау необхідно виконати активні дії — розкрити певні знання, що зберігаються в режимі секретності. Тому розмежуван­ня між зазначеними договорами проводиться за об'єктом: ліцензійний договір укладається стосовно зареєстрованих резуль­татів творчої діяльності (винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, компонування інтегральної мікросхе­ми, сорт рослин) чи об'єктів авторського права, а договір про пе­редачу ноу-хау — стосовно секретної інформації. Звичайно, на практиці укладають і змішані договори, за якими надається дозвіл

1 Ноу-хау (від англ. know-how — знаю як) — повністю або частково конфіденційні знання, що включають відомості технічного, виробничого, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, що їх одержала (Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «]н Юре», 2002. - С. 596).

606

607

Р озділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності 1

на використання певного об'єкта інтелектуальної власності і роз- \ криваються певні відомості, які полегшують реалізацію ліцензії. 1

Хоча ЦК не передбачає ноу-хау, відомості, що є предметом договору про передачу ноу-хау досить близькі до комерційної таємниці. Зокрема, досить часто це патентоспроможний об'єкт, який особа з певних мотивів залишила в режимі секретності. Класичним прикладом є секрет приготування напою кока-коли.

Оскільки для існування ноу-хау потрібно дотримання секрет­ності, то існує особливість процесу укладення договору про передачу ноу-хау. Пояснюється це тим, що хоча потенційний контр­агент повинен розуміти, наскільки цікава для нього запропонована інформація, правоволоділець не зацікавлений в її розкритті на стадії переговорів, оскільки може взагалі зникнути підстава укладення договору. Виходом із такої ситуації є підписання попереднього договору, в якому можна врахувати інтереси обох сторін.

Попередній договір — це договір, сторони якого зобов'язують­ся протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім догово­ром (ч. 1 ст. 635 ЦК).

У ньому, зокрема, передбачається, яка частина інформації буде розкрита для вирішення потенційним контрагентом питання про доцільність укладення договору про передачу ноу-хау і плата за цю частину відомостей. У випадку позитивного рішення й укладення договору про передачу ноу-хау плата за попереднім договором зараховується в рахунок платежів за основним договором. При відмові від укладення договору про передачу ноу-хау (основного договору) сплачена сума не повертається і є компенсацією за частину розкритих знань.

6.3. Договір щодо управління майновими правами автора або інших суб'єктів авторського права і суміжних прав

Договір щодо управління майновими правами автора або інших суб'єктів авторського права і суміжних прав — це договір, відпо­відно до якого володілець майнових авторських чи суміжних прав надає організації колективного управління повноваження з управ­ління належними їм майновими правами.

608