Глава 31. Інтелектуальна власність в системі бухгалтерського обліку... Ми неудосконаленої конкуренції, а саме для якого притаманні такі

умови:

— на ринку діють десятки переважно серйозних підприємств,

які конкурують між собою;

• конкуренти здійснюють продаж нематеріальних активів од­ного виду, але з визначеними лише їм особливостями;

• кожне підприємство володіє монопольним правом продажу свого нематеріального активу;

• на такому ринку домінує нецінова конкуренція, яка спи­рається на нематеріальні активи зі своїми особливостями з широ­ким використанням реклами та правом продажу торгової марки;

— контроль над ринковим ціноутворенням здійснюється у вузьких межах.

Бухгалтерський облік також передбачає, що у разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку), щоб не було пере­косу вартості групи. Це означає, що всі об'єкти однієї групи відображаються за первісною вартістю або всі — за ринковою вартістю (справедливою вартістю).

Переоцінена первісна вартість об'єкта нематеріального активу та знос об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нема­теріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріального активу відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відобра­женню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

• витрати на дослідження;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

638

639

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

— витрати на створення, організацію та переміщення під­ приємства або його частини;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гуд­ віл), вартість видання.

Використання інтелектуальної власності як нематеріальних активів у господарській діяльності підприємств та відображення в бухгалтерському обліку операцій із використання таких об'єктів дозволяє:

• документально підтверджувати довгострокові майнові права на підставі їх обліку на балансі підприємства;

• здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встанов­леному порядку залежно від терміну їх корисного використання, що дозволяє отримати амортизаційні фонди для подальшого онов­лення нематеріальних активів;

• отримувати додатковий прибуток від передачі прав використан­ня об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати обгрун­товане регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

• сплачувати фізичним та юридичним особам авторську вина­городу у вигляді роялті;

• здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на надійні активи, реалізації тощо з метою отримання доходів і залу­чення кредитних відповідних ресурсів;

• оновлювати технічний стан виробництва і технологій шля­хом впровадження інтелектуального капіталу в господарський оборот підприємств;

• здійснювати корпоративні (трансакційні) операції шляхом внесення до статутних капіталів інших підприємств (господарсь­ких товариств) власний інтелектуальний продукт, що дозволяє за­лучити додатково фінансові ресурси і отримати відповідні корпо­ративні права з метою впливу на діяльність господарських това­риств;

• документальне оформлення нематеріальних активів. Надхо­дження та оприбуткування об'єктів права інтелектуальної власності (ОІВ) на підприємстві здійснюється на підставі довгост­рокового наказу про облікову політику, згідно з яким створюється комісія про прийняття (вибуття) ОІВ, яка розглядає і приймає