logo
Учебник по ИС

Глава 35. Розвиток освіти у сфері інтелектуальної власності в Україні

— забезпечення висококваліфікованими викладачами семінарів і нарад із питань винахідницької і патентно-ліцензійної діяльності, що проводять міністерства і відомства.

Відсутність штатних викладачів була однією з особливостей на­вчання на ВДКПВ: до викладання залучалися кваліфіковані працівники Держкомвинаходів та інших організацій, а також ви­кладачі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Важли­вим фактором підвищення якості й ефективності навчального процесу було періодичне навчання та атестація складу викладачів ВДКПВ. Після розпаду СРСР відділення ВДКПВ свою роботу в Україні припинили.

Створення в Україні Державного патентного відомства, а зго­дом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, національної системи охорони інтелектуальної власності викликало необхідність удосконалення освіти у сфері інтелекту­альної власності, організації системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у галузі правової охорони та ко­мерційної реалізації об'єктів інтелектуальної власності.

Необхідно було організувати підготовку дефіцитних за сучас­них умов спеціальностей: менеджерів інноваційної діяльності, патентознавців-дослідників, патентознавців-експертів, патен-тознавців-інформаторів, патентознавців-юристів, патентних повірених та ін.

Виникла потреба й у певній переорієнтації підготовки і перепідго­товки спеціалістів. А звідси — необхідність переорієнтації навчально­го процесу та введення у навчальних закладах нових дисциплін.

Відповідно до Закону України «Про освіту» здійснено перехід на чотириступеневу систему підготовки спеціалістів, яка має за­безпечити спадкоємність знань на всіх загальноосвітніх рівнях та в спеціалізованих навчальних закладах. При підготовці спеціалістів присвоюються кваліфікації певного професійного спрямування або спеціальності, що відповідають таким освітнім рівням, як:

674

Сьогодні в Україні здійснюють підготовку фахівців за спеціаль­ністю 7(8)000002 «Інтелектуальна власність» освітньо-кваліфі­каційного рівня спеціаліст і магістр.

Координацію діяльності усіх навчальних закладів щодо підго­товки фахівців з питань інтелектуальної власності здійснює спеціалізований вищий навчальний заклад державної системи правової охорони інтелектуальної власності «Інститут інтелек­туальної власності і права», що функціонує у складі Навчально-на-уково-виробничого комплексу «Академія інтелектуальної влас­ності», створеного наказом Міністерства освіти і науки України (МОН) № 204 від 15 квітня 2004 р.

У цьому комплексі підвищують кваліфікацію у сфері інтелектуаль­ної власності також спеціалісти МВС, митних органів, СБУ, судді, професійні оцінювачі прав інтелектуальної власності, науково-педа­гогічні працівники вищих навчальних закладів та інші спеціалісти.

В Інституті було розроблено науково-методичне забезпечення спеціальності 7(8)000002 «Інтелектуальна власність» (галузевий стандарт вищої освіти). За його ініціативою була створена мережа з 16 ВНЗ підготовки студентів, в яких на основі створеного інсти­тутом навчально-методичного забезпечення проводиться підго­товка спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Інтелектуальна

власність».

Інститутом також було розроблено, а МОН України введено модуль «Право інтелектуальної власності» до спеціальності «Пра­вознавство» для усіх напрямів підготовки (наказ МОН України № 811 від 20 жовтня 2004 p.). Водночас зазначений інститут не є єдиним ВНЗ України, у якому можна отримати освіту у сфері інте­лектуальної власності.

Другу вищу освіту у сфері інтелектуальної власності можна отримати у Міжгалузевому інституті післядипломної освіти при Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (м. Харків)1, у Національному технічному університеті

1 Слід звернути уваги, що саме МІПК НТУ «ХПІ» був першим в Україні закладом освіти, з якого почала формуватися національна система підготовки кадрів з інтелектуальної влас­ності. В його стінах були підготовлені фахівці, які працюють зараз у патентному відомстві України, в органах державної влади, наукових установах, патентні повірені тощо.

675

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

«Київський політехнічний інститут», на факультеті післядипломної освіти в Університеті економіки і права «КРОК» (м. Київ), у Національній металургійній академії України (м. Дніпропет­ровськ), у Тернопільському національному економічному універ­ситеті (м. Тернопіль), Східноукраїнському державному універси­теті (м. Луганськ) тощо.

МОН активно співпрацює з міжнародними організаціями щодо підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності. У 2002 р. МОН уклало Рамкову угоду про співробітництво із Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, спрямовану на співпрацю у сфері наукових досліджень та підготовки спеціалістів у сфері інтелектуальної власності.

Особлива увага приділяється проблемі розвитку інтелектуаль­ного потенціалу обдарованої молоді. У жовтні 2004 р. підписано Договір про взаємодію між Державним департаментом інтелекту­альної власності та Малою академією наук учнівської молоді України, в якому визначені основні напрямки співпраці щодо використання творчих здобутків молодих новаторів.

У цілому можна зробити висновок, що інтелектуальні ресурси в Україні можуть і повинні стати одним із головних джерел збіль­шення суспільного багатства нації. Органи державної влади, наукові організації, державні підприємства, підприємства малого і середнього бізнесу потребують послуг висококваліфікованих спеціалістів із питань інтелектуальної власності.

Питання для самоконтролю:

  1. Чим пояснюється необхідність підготовки фахівців у галузі інтелек­туальної власності?

  2. Яка міжнародна практика підготовки фахівців з інтелектуальної власності?

  3. Проаналізуйте досвід підготовки фахівців з інтелектуальної влас­ності в Україні у другій половині XX століття?

  4. Яким чином організується підготовка спеціалістів з інтелектуальної власності в Україні на сучасному етапі?

Рекомендована література до глави:

1. Андрощук Г. А., Косенко А. Т. Совершенствование патентного образования в УССР. - К., 1986. — 32 с

  1. Андрощук Г. А., Мусиенко В. Б., Щур А. В. Повышение эффективности системы обучения научно-техническому творчеству (на примере Украинской ССР) // Методологические проблемы научно-технического творчества. Тезисы докладов Всесоюзной научно-практической конференции. — Рига, 1988. — С. 239-241.

  2. Андрощук Г. О. Правове регулювання представництва у сфері інтелектуальної власності//Інтелектуальна власність. — 1999. — № 12. —

С 4-6.

4. Андрощук Г. О. Центр міжнародних досліджень промислової власності // Міжнародна освіта. — 1997. — № 1. — С. 35.

  1. Франсон Л. Викладання авторського права в університетах країн Європейського Союзу // Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х кн. / За ред. А. С Довгерта. — Кн. 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В. С. Дроб'язко. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. -460 с.

  1. Max Planck Institute for Foreign and International Patent, Copyright and

Competition Law, Munikh. — P. 10.

7. Studies in Intellectual Property and Technology Transfer 2001-2002. Franklin Pierce Law Center. — P. 10.

676

677

Додатки

ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ V СФЕРІ ІНТЕАЕКТУААЬНОЇ ВААСНОСП