5. /. Римська конвенція про охорону інтересів виконавців,

виробників фонограм і організацій мовлення

(Римська конвенція)

Римська конвенція й авторське право. Стаття 1 Римської кон­венції передбачає, що надавана відповідно до неї охорона жодним чином не впливає на охорону авторського права на літературні та художні твори. Це означає, що жодне з положень Римської кон­венції не можна інтерпретувати як таке, що шкодить авторсько-правовій охороні. Із тексту ст. 1 також випливає, що в тих випад­ках, коли авторське право для використання твору вимагає згоди автора, Римська конвенція жодним чином не впливає на не­обхідність одержання такого дозволу.

Щоб приєднатися до Римської конвенції, держава повинна бу­ти не тільки членом ООН, а й членом Бернського союзу або Всесвітньої конвенції про авторське право (ст. 24(a)). Держава пе­рестає бути учасницею Римської конвенції з моменту виходу з Бернського союзу або Всесвітньої конвенції про авторське право (ст. 28(4)).

Національний режим. Аналогічно до Бернської конвенції охоро­на, надавана Римською конвенцією, в основному зводиться до національного режиму, який держави-учасниці забезпечують національним виконавцям, виробникам фонограм і організаціям ефірного мовлення відповідно до національного законодавства (ст. 2(2)). Це означає, що крім прав, які гарантовані самою Кон-