§ 4. Обмеження майнових прав автора

Обмеження майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права містяться у законодавстві практично всіх країн. Існує думка, що обмеження майнових прав інтелекту­альної власності на твори встановлює баланс інтересів авторів цих творів і суспільства. Так, наприклад, Закон США «Про авторське право» дозволяє вільне використання музичних і недраматичних творів під час сільськогосподарських і садівничих ярмарок і фес­тивалів, а також некомерційним організаціям ветеранів¹.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 289—291.

198

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 396.

199

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Обмеження майнових прав інтелектуальної власності є дуже складною проблемою як для правовласників, так і для суспільства в цілому. Якщо обмеження прав авторів дуже широкі, тобто їх твори можуть вільно використовуватися, це не сприяє заінтересованості авторів у результатах своєї інтелектуальної, творчої діяльності як в особистісному плані (визнання, слава, пошана, повага), так і в матеріальному (гонорари, премії, нагоро­ди), що неминуче може призвести до гальмування процесу відтворення інтелектуального потенціалу нації. Тому для свого ж самозбереження суспільство зобов'язане вжити заходів для матеріальної і моральної підтримки авторів, встановленням раціонального балансу інтересів авторів і суспільства, що врешті-решт забезпечить економічну безпеку країни. Фахівці з питань інтелектуальної власності давно розробляють норми, які могли б обґрунтувати обмеження і виключення з майнових прав інтелектуальної власності на основі доступних оцінок якісного характеру.

У пункті 2 ст. 9 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів сформульовані принципи, відповідно до яких за­конодавство будь-якої країни може дозволяти вільне відтворення літературних і художніх творів, якщо таке відтворення:

• стосується лише визначених особливих випадків;

• не завдає збитків нормальному використанню твору;

• не ущемлює необгрунтованим чином законні інтереси автора.

Угода ТРІПС (ст. 13) поширила зазначені принципи на всі май­нові права інтелектуальної власності на твори. Відповідно до по­ложень Угоди ТРІПС законодавство будь-якої країни може дозво­ляти вільне використання твору, якщо таке використання:

• стосується лише окремих специфічних випадків;

• не завдає збитків нормальному використанню твору;

• не ущемлює необгрунтованим чином законні інтереси пра­вовласників.

На думку Міжнародного бюро ВОІВ «щодо виключень і обме­жень майнових прав інтелектуальної власності на твори між Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх тво­рів та Угодою ТРІПС, як правило, не існує суперечностей».