Глава 7. Зміст авторського права

Традиційне право на повідомлення твору для загального відома включало два близьких за суттю майнових права інтелектуальної власності на твір — право на передачу твору в ефір і право на пере­дачу твору по кабелю.

Право на передачу твору в ефір визначається як право на пові­домлення твору для загального відома за допомогою бездротової передачі, включаючи передачу через супутник, при цьому переда­ча кодованих сигналів також є передачею твору в ефір за умови, що засоби декодування надаються публіці організацією ефірного мовлення або з її згоди. Автор має право дозволяти або забороня­ти передачу в ефір свого твору, якщо в договорі про передачу май­нових прав інтелектуальної власності на твір не передбачене інше. Автор має право не тільки на повідомлення твору для загального відома за допомогою бездротової передачі (право на передачу твору в ефір), але і по проводах. Інакше кажучи, автор наділений виключним правом дозволяти чи забороняти повідомлення твору по проводах. Насамперед мова йде про повідомлення для загаль­ного відома за допомогою кабельного телебачення.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів надала авторам літературних і художніх творів виключне право дозволяти «передачу своїх творів у ефір чи повідомлення для загального відома цих творів будь-яким іншим способом бездро­тової передачі звуків чи звуків і зображень» (п. 1 ст. 1 l^bis). У Міжна­родній конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення ефірне сповіщення означає «передачу звуків чи звуків і зображень бездротовими засобами для

Причому ці норми права сформульовані таким чином, що виконавці (виробники фоно­грам) мають виключне право дозволяти доведення до загального відома своїх записаних на фонограми виконань (фонограм) по проводах або засобами бездротового зв'язку у такий спосіб, що представники публіки можуть за власним вибором здійснювати доступ до них із будь-якого місця й у будь-який час.

Договори ВОІВ фактично передбачили нове майнове право інтелектуальної власності на твір для трьох категорій правовласників — авторів, виконавців і виробників фонограм, але не для організацій мовлення. Це нове право було спрямоване на забезпечення доступності твору, записаного на фонограму виконання (фонограму). З першої частини ст. 8 Договору ВОІВ' про авторське право випливає, що це право розглядається як окремий випадок загального права на повідомлення твору для загального відома. // Сударков С. А. Основы авторского права. - Минск: Амалфея, 2000. - С. 278-285. Втім, хоча воно і включене в право на повідомлення об'єкта авторського права і суміжних прав, право «зробити твір доступним» має самостійне значення.

188

189

Розділ II. Авторське право і суміжні права