Глава 7. Зміст авторського права

пояснюється тим, що за межами країни твори можуть бути пра­вомірно оприлюднені лише з дозволу суб'єкта авторського права на ці твори і тільки у тому випадку, якщо твір підлягає правовій охороні у відповідній країні. Наділення власника авторського пра­ва на твір правом дозволяти імпорт примірників свого твору, виго­товлених із його ж дозволу, може призвести до порушення умов договору, тобто може статися колізія умов договору і положень за­кону: суб'єкт авторського права на твір за законом може заборони­ти те, що він дозволив за договором.

Право на імпорт поширюється тільки на примірники творів у вигляді матеріальних носіїв, що є дійовим заходом скорочення міждержавних потоків поширення контрафактної продукції, за винятком глобального інформаційного простору, що існує в інфраструктурі поза транснаціональними кордонами, в якому твір «імпортується» не у матеріальній, а у віртуальній формі, до якої право на імпорт не може бути застосоване. Саме з цієї причини Договір ВО ІВ про авторське право не визнав право на імпорт як обов'язкове майнове право автора чи іншого суб'єкта авторського права на твір, а визнав за ним право на повідомлення для загаль­ного відома у такий спосіб, який надав би будь-якій особі здійсню­вати доступ до творів із будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором такої особи.

Перелік способів використання твору, закріплений у ст. 441 ЦК України, не є вичерпним та надає можливість заінтересованим суб'єктам авторського права використовувати твір іншими спосо­бами, які дозволяються законом.

До інших способів використання творів, відповідно до міжна­родно-правових актів та Закону України «Про авторське право і суміжні права», можуть належати:

• поширення твору;

• публічний показ твору;

• повідомлення твору для загального відома;

• розміщення твору в мережі Інтернет;

• право слідування.

Право на поширення твору належить авторові твору. Відповідно до нього він може дозволяти чи забороняти поширення оригіналу

або примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі май­нових прав на оригінал твору або права власності на примірники твору. При цьому, якщо оригінал чи примірники правомірно опублікованого твору введені у цивільний оборот з дозволу автора шляхом продажу або іншої передачі прав на них, допускається їх подальше поширення без згоди автора чи іншого суб'єкта авторсь­кого права без виплати авторської винагороди. У наведеному по­ложенні сформульована умова вичерпання права на поширення твору, при цьому вказане право застосовується лише до при­мірників твору, що виражені у матеріальній формі. При інших формах вираження твору вичерпання права на його поширення може не відбутися. Наприклад, не є вичерпаним право на поши­рення твору в мережі Інтернет. Так, за наявності дозволу на розміщення твору в мережі Інтернет його використання будь-яким користувачем можливе тільки з дозволу суб'єкта авторського права на цей твір. Виняток становить відтворення та використан­ня твору в особистих цілях.

Право на публічний показ — це право на показ твору безпосеред­ньо або у вигляді слайда, кінокадру, телекадру на екрані за допомо­гою будь-якого іншого технічного засобу чи будь-яким іншим спо­собом (щодо аудіовізуального твору — показ окремих кадрів поза їх послідовністю) у місцях, де присутні чи можуть бути присутні осо­би, які не належать до звичайного кола родини чи до близьких знайомих родини. Публічний показ твору являє собою форму інформування про твір з акцентуванням на деякі його особливості залежно від характеру твору та використаних технічних засобів. На відміну від публічного виконання публічний показ твору не є його поширенням, оскільки поширюється не твір, а інформація про нього. Публічний показ твору — це деякою мірою реклама твору і його автора з метою подальшого широкого комерційного поши­рення як примірників твору, так і його копій через канали традиційної чи електронної комерції. Право на публічний показ твору являє собою важливе майнове право інтелектуальної власності на твір. Ще більш важливим є право автора забороняти публічний показ свого твору, оскільки погано організований публічний показ твору може стати його антирекламою.

186

187

Р озділ II. Авторське право і суміжні права

Право на повідомлення твору для загального відома — це право на передачу по проводах чи засобами бездротового зв'язку зображень або звуків, чи зображень і звуків твору, виконання, фонограми, пе­редачі організації мовлення таким чином, що зображення та звуки стають доступними для сприйняття особами, які не належать до звичайного кола родини або до близьких знайомих родини, у місцях настільки віддалених від місця передачі, що без такої пере­дачі зображення та звуки не були б доступні для сприйняття. Повідомленням твору для загального відома є також доведення твору до загального відома у спосіб, що надає представникам публіки доступ до твору з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором.

Наведене формулювання терміна «повідомлення твору для за­гального відома» відповідає положенням Договору ВОІВ про ав­торське право і Договору ВОІВ про виконання і фонограми. До прийняття цих міжнародних документів право на повідомлення твору для загального відома не поширювалося на деякі види творів, наприклад на літературні твори, включаючи комп'ютерні програми, що відповідало особливостям таких творів. З іншого бо­ку, фотографічні твори, твори декоративно-прикладного мис­тецтва, графічні твори можуть бути повідомлені для загального відома публіки. Технічний прогрес, зокрема виникнення цифро­вих мереж, зумовив необхідність поширити право на повідомлен­ня твору для загального відома на будь-які твори, навіть тривимірні у голографічній формі, оскільки цифрова форма і сере­довище зробили таке повідомлення для публіки можливим. Відповідні положення містять обидва договори ВОІВ, які включи­ли однаково цю можливість¹.

¹ Відповідно до Договору ВОІВ про авторське право «автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти будь-яке повідомлення своїх творів для за­гального відома... включаючи доведення своїх творів до загального відома таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до таких творів із будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором» (ст. 8).

Відповідно до Договору ВОІВ про виконання і фонограми виконавці і виробники фоно­грам користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома записа­них на фонограми виконань (фонограм) таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до них із будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (статті 10 і 14).