Глава 9. Правова охорона суміжних прав

матеріальному носії), що дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідних технічних засобів.

Запис передачі може бути суто технічним записом, який не створює нових прав, а може породжувати нові суміжні та авторські права.

Запис передачі за певних умов приводить до появи або суміжного права на фонограму чи відеограму, або авторського пра­ва на звукозапис чи відеозапис.

Якщо передача створена за замовленням і коштом організації мовлення, суміжні права виникають у організації мовлення в мо­мент випуску передачі — це будуть первинні права організації мов­лення.

На записи майбутніх, ще не переданих передач суміжні права на передачі не виникають.

Оскільки щодо записів майбутніх передач можуть виникати фо­нограмні права й авторські права на звукозаписи та відеозаписи, саме ці права можуть бути об'єктами договорів про відступлення прав на записи, підготовлені для радіо та телебачення.

Несанкціонований запис чужих передач становить собою пору­шення суміжних прав організацій мовлення, хоча б даний запис і не був призначений для комерційного використання. Викорис­тання запису для наступної передачі в ефір або по кабелю може здійснюватися тільки з дозволу організації мовлення, якій нале­жать права на передачу.

Права на відтворення запису передачі. У цьому контексті відтво­ренням є виготовлення одного або більше примірників запису пере­дачі або її частини (прямо або непрямо, тимчасово або постійно) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матеріальному носії).

Право на відтворення не поширюється на випадки, коли:

— запис передачі був здійснений за згодою організації мовлення;

— відтворення передачі здійснюють із тією самою метою, з якою був здійснений запис короткострокового користування.

Перше обмеження означає, що, якщо організація мовлення да­ла дозвіл на запис її передачі, дозволу на відтворення цієї передачі не вимагають.

Виготовлені шляхом відтворення примірники запису передачі можуть у подальшому використовуватися шляхом розповсюджен­ня, включаючи їх продаж і здавання у прокат. Із їх допомогою ефірна передача може розійтися по кабельних мережах. На основі примірників запису різних передач можуть створюватися нові пе­редачі. Все це свідчить про те, що право на відтворення запису пе­редачі зачіпає суттєві інтереси організацій мовлення.

Право на розповсюдження запису передачі. Право на розповсюд­ження означає право дозволяти розповсюдження серед публіки примірників запису передачі шляхом продажу, прокату або іншим способом.

Вичерпання права на розповсюдження запису передачі відбу­вається тоді, коли запис передачі з дозволу організації мовлення був уведений в цивільний оборот шляхом продажу або іншим спо­собом.

Право на доведення до загального відома запису передачі. Організація мовлення має виключне право дозволяти робити за­писи своїх передач доступними для публіки. Зазначене право включає доступ до записів передач по дротах або за допомогою за­собів бездротового зв'язку. Право доступу обмежене ситуаціями, коли представники публіки можуть одержати доступ до записів передач із будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним ви­бором.

Право на сповіщення. Сповіщення — це передача по проводах або за допомогою засобів безпроводового зв'язку зображення і (або) звуків твору, виконання, фонограми, передачі організації мовлення таким чином, що зображення і (або) звуки стають до­ступними для сприйняття осіб, які не належать до кола сім'ї, у місцях, настільки віддалених від місця передачі, що без останньої ці зображення і (або) звуки не були б доступні для сприйняття.

Сповіщення становить собою одну з форм розповсюдження об'єктів авторського права або суміжних прав із використанням технічних, в основному телекомунікаційних, засобів.

Нині під правом на сповіщення розуміють сповіщення передачі іншою організацією мовлення або в місцях із платним входом. У першому разі йдеться про ретрансляцію оригінальної передачі, а в

244

245

Розділ 11. Авторське право і суміжні права

другому — про перегляд телевізійної передачі або прослуховування радіопередачі в таких місцях, як ресторани, кафе, дискотеки тощо.

Усі сповіщення можливі тільки з дозволу організації мовлення, яка створила передачу, або іншого правоволодільця. Застереження із приводу сповіщення передачі у місцях із платним входом оче­видне, оскільки інакше ніхто не мав би права вільно транслювати будь-які передачі для публіки з комерційною метою.

Закріплення цих прав за організаціями мовлення відповідного виду цілком виправдане, бо ними регулюються хоча й близькі, але самостійні способи використання, як і вихід в ефір передачі ка­бельного мовлення, охоплює собою як ретрансляцію, так і подальше використання вже оприлюднених передач. В останньо­му випадку використовується запис передачі, здійснення якого регламентується законом самостійно.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Майнові права організацій мовлення можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначається спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок випла­ти винагороди, територія, на яку розповсюджуються передачі пра­ва, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи — суб'єкта суміжних прав.