Примусове відчуження земельних ділянок3 мотивів суспільної НеОохідності

У сучасних умовах формування ринкових земельних відносин право власності на землю не може бути абсолютним і має виконувати та­кож соціальну функ­цію подібно до того, як це робиться в інших країнах з розвинутими ринками землі з метою забезпечення реалізації суспільних інтересів народу України, держави, територіальних громад.

Основні засади щодо забезпечення реалізації соціальної функції права власності закріплені в ст. 13 і 41 Конституції України, відпові­дно до яких, з одного боку, власність на землю зобов'язує , з іншого - право власності на землю гарантується і ніхто не може бути проти­правно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 5 ст. 41 Конституції України примусове відчуження об'­єктів права приватної власності може бути застосовано лише як ви­няток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, уста­новлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

З урахуванням названих норм Основного закону України в чинному ЗК України вміщено дві ст. 146, 147, норми яких закріплюють юриди­чні засади примуоового викупу земельних ділянок і примусового вилу­чення їх для "суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Однак норми згаданих статей цього кодексу мають загальний характер і не регулюють усього комплексу організаційних, правових, фінансо­вих, юрисдикційних відносин у сфері примусового відчуження земель­них ділянок права приватної власності для суспільних потреб.

За таких обставин визначення юридичної природи примусового викупу (вилучення) земельних ділянок з мотивів суспільної необхідно­сті має базуватися на доктринальних ідеях і тлумаченні конституцій­них імперативів та норм щодо примусового відчуження земельних ді­лянок з мотивів суспільної необхідності до того часу, доки не буде прийнято спеціальний закон із цих питань.

У чинному законодавстві України не визначаються поняття та ка­тегорії, які розкривали б юридичну сутність примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Тому, використовуючи різні способи тлумачення норм Конституції України, можна сформулювати визначення таких понять і категорій, які дозволяють розкрити юридичну природу такої функції державно­го регулювання земельних відносин, як примусовий викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.

Зокрема, примусове відчуження земельних ділянок можна визна­чити як законодавчо забезпечений комплекс організаційно-правових і фінансових заходів, спрямованих на примусове припинення права приватної власності на земельні ділянки з мотивів суспільної необхід­ності з підстав і в порядку, передбаченому законом, з обов'язковою попередньою і повною компенсацією вартості ділянки або з наступ­ним повним відшкодуванням такої вартості в разі запровадження правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

При цьому під суспільними потребами слід розуміти будь-які по­треби у використанні землі, необхідні для задоволення спільних по­треб територіальної громади, об'єднання територіальних громад, регі­ону, адміністративно-територіальних одиниць, українського народу, які не можуть бути задоволені за рахунок земель державної чи кому­нальної власності.

Об'єктом примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності є земельні ділянки або частина ділянки на землях будь-яких категорій, що перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб. Правовий механізм примусового від­чуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності не мо­же поширюватися на відносини, що виникають у зв'язку із звернен­ням стягнення на земельні ділянки за невиконання боргових зобо­в'язань, забезпечених заставою земельної ділянки в судовому поряд­ку, а також вилученням (викупом) земельних ділянок, що перебува­ють у державній та комунальній власності, відносин, пов'язаних з відшкодуванням втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва при викупі земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб.

Право приймати рішення про примусове відчуження земельних ді­лянок з мотивів суспільної необхідності можуть мати центральні та місцеві органи державної влади, визначені законом, а також сільські, селищні та міські ради.

Примусове відчуження земельної ділянки права приватної власно­сті має здійснюватися шляхом укладення договору купівлі-продажу ділянки між приватним власником та відповідним органом держав­ної влади чи місцевого самоврядування, якщо після прийняття рі­шення про примусовий викуп земельної ділянки сторони досягають згоди щодо умов повної попередньої компенсації вартості ділянки. У разі недосягнення такої згоди примусове відчуження земельної ді­лянки можу бути проведено на підставі рішення суду.

Процедура примусового відчуження земельної ділянки може вклю­чати в себе декілька послідовних стадій організаційно-правового ха­рактеру, які мають бути визначені в законі й виконуватися на практиці. Серед таких стадій можна назвати такі: ініціювання викупу зе­мельних ділянок; повідомлення громадянина чи юридичної особи про майбутній викуп у них земельної ділянки; проведення переговорів із власниками земельної ділянки щодо викупу земельної ділянки; визна­чення викупної вартості земельної ділянки; укладення договору купі­влі-продажу з власником земельної ділянки в разі досягнення згоди про суму та форми відшкодування викупної вартості земельної ділян­ки; прийняття рішення про примусовий викуп земельної ділянки в разі недосягнення згоди щодо суми та форми відшкодування викуп­ної вартості земельної ділянки.

Законом мають бути передбачені також можливі форми компенса­ції за примусово відчужену земельні ділянку з мотивів суспільної не­обхідності, а саме: грошова; надання іншої рівноцінної земельної ді­лянки; реституція (повернення земельної ділянки у випадках, перед­бачених цим законом.

У разі запровадження правового режиму воєнного чи надзвичай­ного стану примусове відчуження земельних ділянок як об'єктів пра­ва приватної власності громадян і юридичних осіб здійснюється ор­ганами державної влади, місцевого самоврядування.

В умовах воєнного стану рішення про примусове відчуження земе­льних ділянок можуть приймати органи військового командування. Указані в цій статті органи державної влади та місцевого самовряду­вання чи військового командування можуть приймати рішення про примусове відчуження земельних ділянок, якщо таке обмеження прав громадян і юридичних осіб передбачено в затвердженому законом України Указі Президента України про запровадження правового ре­жиму воєнного стану.

Право приватної власності на земельну ділянку припиняється з моменту прийняття рішення відповідного органу державної влади, місцевого самоврядування чи військового командування.

Якщо земельні ділянки не перебувають у приватній власності, то вони можуть бути примусового вилучені органами державної влади чи місцевого самоврядування з мотивів суспільної необхідності в по­рядку, передбаченому законом. За об'єктами, суб'єктами, змістом правовідносини з примусового вилучення земельних ділянок мають іншу юридичну природу, однак мета такого вилучення теж передба­чає задоволення суспільних потреб у використанні землі за рахунок тих ділянок, які законно перебувають у користуванні фізичних та юридичних осіб на відповідному юридичному титулі.