logo
Nosik_Zagalna_chastina

Контроль за додержанням законодавства у сфері використання та охорони земель

Відповідно до ст. 187 ЗК України, контроль полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, орга­нами місцевого само­врядування, підприємствами, установами та організаціями і грома­дянами земельного законодавства України.

Дотримання вимог земельного законодавства полягає в тому, що суб'єкти земельних правовідносин у своїй діяльності мають утримува­тися від вчинення дій, заборонених земельним законодавством; по­винні здійснювати покладені на них законодавством обов'язки; ма­ють можливість на свій розсуд, у порядку, визначеному законодавством, реалізовувати належні їм права.

Основна мета контролю за використанням та охороною земель по­лягає в: 1) забезпеченні ефективного та раціонального використання земель, 2) охороні земель, 3) забезпеченні безпечного стану земель.

У доктрині земельного права контроль за використанням та охоро­ною земель розглядається як діяльність уповноважених суб'єктів із перевірки дотримання норм земельного законодавства, із вжиття за­ходів щодо припинення його порушень і притягнення порушників до юридичної відповідальності. Контроль за використанням, відтворен­ням та охороною земель є однією із функцій управління, яка тісно по­в'язана з іншими функціями управління у сфері використання та охорони земель, зокрема з моніторингом, експертизою та ін.

Об'єктами контролю за використанням, відтворенням та охороною земель є стан використання та відтворення земель (незалежно від їх­ньої категорії, цільового призначення та форм власності), стан охоро­ни земель і стан безпечності земель (при здійсненні господарської дія­льності на землях сільськогосподарського призначення, при здійснен­ні заходів з охорони родючості ґрунтів, при здійсненні меліорації, охорони родючості ґрунтів при використанні осаду стічних вод, при застосуванні пестицидів та агрохімікатів, при веденні лісового господарства, при веденні водного господарства, охорони земель водного фонду, наданих для рибогосподарських цілей, при спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд, охорони земель і ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами, охорони земель і ґрунтів від забруднення відходами, охорони земель від ерозії та зсувів, у процесі містобудівної діяльності, при застосуванні нових технічних засобів і технологій, охорони земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, у процесі консервації та рекультивації земель).

Залежно від суб'єктів, уповноважених здійснювати контроль за ви­користанням та охороною земель, ЗК України передбачає здійснення державного (загального та спеціалізованого: надвідомчого та відомчо­го), самоврядного та громадського контролю. Аналіз чинного законо­давства дозволяє говорити і про виробничий контроль за викорис­танням та охороною земель або контроль, який здійснюється земле­власниками і землекористувачами.

У теорії земельного права державний контроль за використанням та охороною земель розглядається як врегульована нормами права владна організуюча діяльність спеціально уповноважених державних органів, спрямована на забезпечення додержання норм земельного законодав­ства всіма суб'єктами відповідних суспільних відносин, попередження та виявлення правопорушень, вжиття заходів впливу на порушників і поновлення порушених прав землевласників і землекористувачів.

Правові засади здійснення державного контролю за використан­ням та охороною земель визначені ст. 187-190 Земельного кодексу України, Законом України "Про державний контроль за використан­ням та охороною земель" від 19 червня 2003 р., низкою підзаконних нормативно-правових актів.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридични­ми особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері вико­ристання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їхнього усунення; забезпечення до­держання власниками землі та землекористувачами стандартів і нор­мативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забруд­ненню земель і зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рос­линного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Спеціально уповноваженим органом у сфері використання та охо­рони земель нині є Державний комітет України із земельних ресурсів. Безпосередньо уповноважена та реалізує повноваження щодо здійс­нення державного контролю за використанням та охороною земель Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель, яка була створена відповідно до постанови КМ України "Про утво­рення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель" № 1958 від 25 грудня 2002 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України повноваженнями щодо здій­снення державного контролю за охороною земель наділено спеціально уповноважений орган з питань екології та природних ресурсів, нині це Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і Державна екологічна інспекція в його складі, що діє на під­ставі положення, затвердженого постановою КМ України № 1520 від 17 листопада 2001 р. (із подальшими змінами та доповненнями).

Певні контрольні повноваження щодо здійснення державного кон­тролю за використанням та охороною земель покладено на інші центральні органи виконавчої влади, зокрема: на Міністерство аграр­ної політики України, що діє відповідно до положення, затвердженого постановою КМ України № 1541 від 1 листопада 2006р.; на Міністер­ство охорони здоров'я України та Державну санітарно-епідемічну службу в його складі, відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою КМ України №1109 від 22 червня 1999 р.; на Міністерство регіональ­ного розвитку та будівництва України і Державну архітектурно-будівельну інспекцію, відповідно до Положення про державний архі­тектурно-будівельний контроль, затверджене постановою КМ України № 225 від 25 березня 1993 р.

Під формою контролю за використанням та охороною земель розу­міється будь-яке вираження конкретних однорідних дій спеціально уповноважених органів та їхніх структурних підрозділів, службових осіб, котрі здійснюються з метою реалізації контрольних функцій. Відповідно до цього традиційно розрізняють три основні форми кон­тролю за використанням та охороною земель: попереджувальний кон­троль, поточний, каральна форма контролю. Не всі види контролю (за суб'єктним складом) здійснюються в усіх трьох формах, крім того, рі­зні форми контролю по-різному реалізуються органами контролю.

Попереджувальний контроль за використанням та охороною земель здійснюється на стадії планування заходів з охорони земель, викори­стання земельних» ресурсів, поточний контроль - на стадії експлуата­ції промислових об'єктів, у процесі використання земельних ресурсів.

Характерною особливістю державного контролю є те, що він має каральну функцію, тобто спеціально уповноважені органи наділені правом застосовувати засоби адміністративного примусу.

Під методами здійснення державного контролю за використанням, відтворенням та охороною земель розуміють способи здійснення кон­трольної діяльності з метою забезпечення дотримання юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства. На теоретично­му рівні виокремлюють такі методи здійснення контрольної діяльності у сфері використання та охорони земель: перевірка, обстеження, на­гляд, інспектування, спостереження, аудит, звітність.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про здійснення держав­ного контролю за використанням та охороною земель" державний ко­нтроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб, участі в роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиеро­зійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів і забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель.

Правова процедура здійснення контрольної діяльності спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері використання та охорони земель відповідно до ч. 2 ст. 188 ЗК України визначається законом. Така процедура встановлена у Законі України "Про основні засади держа­вного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квіт­ня 2007 р., що набув чинності з 1 січня 2008 р.

Відповідно до ст. 189 ЗК України самоврядний контроль за вико­ристанням і охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, повноваження яких визначаються Консти­туцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. (із змінами та доповненнями) та іншими законода­вчими актами, що регулюють земельні правовідносини.

Відповідно до ст. 190 ЗК України громадський контроль за викори­станням та охороною земель здійснюється громадськими інспектора­ми, які призначаються відповідними органами місцевого самовряду­вання і діють на підставі положення, затвердженого центральним ор­ганом виконавчої влади по земельних ресурсах.

РОЗДІЛ 12 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЗЕМЕЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ