Правова охорона землі як основного національного багатства
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороноюною держави. Це положення Основного за кону держави відображено і деталізовано в ЗУ України, Законі України "Про охорону земель" та інших актах земельного законодавства.
За чинним законодавством України (ст. 162 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про охорону земель") охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Її основне завдання полягає в забезпеченні збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей землі.
У доктрині земельного права правову охорону земель прийнято розглядати як такий стан суспільних відносин, за яких за допомогою правових норм і заходів екологічного, економічного, земельно-правового, науково-технічного й іншого характеру гарантується та забезпечується збереження і захист усіх категорій земель, запобігання погіршенню стану довкілля та настання інших наслідків, небезпечних для життя і здоров'я людей, а також застосування до порушників вимог законодавства про охорону земель заходів юридичного впливу.
Крім того, правова охорона земель розглядається як один із засобів забезпечення екологічної безпеки та гарантія реалізації права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, що закріплено Конституцією України.
Закон України "Про охорону земель" (ст. 22) виділяє таку систему заходів у галузі охорони земель: а) державна комплексна система спостережень; б) розробка загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; в) створення екологічної мережі; г) здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; ґ) економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; д) стандартизація і нормування.
Правова охорона земель поєднується із правовим регулюванням їхнього раціонального використання. Поняття "раціональне використання" і "охорона землі" не слід ні відокремлювати один від одного, ні ототожнювати. Раціональне використання земель є однією із форм охорони земель.
Важливе значення в забезпеченні правової охорони земель має юридична відповідальність. Проте юридична відповідальність настає на певному етапі й пов'язана із скоєним правопорушенням у сфері охорони земель, тоді як правова охорона виникає набагато раніше, і має перш за все превентивний характер. Крім цього, юридичну відповідальність також слід розглядати як стимулюючий чинник ефективного використання та охорони земель. Це свідчить про те, що поняття правової охорони земель значно ширше, ніж юридична відповідальність за правопорушення в цій сфері.
Важливу роль у здійсненні завдань правової охорони земель відіграють органи публічної влади, перш за все державної, шляхом виконання деяких функцій, а саме: регулюючої, стимулюючої, контролюючої, каральної, превентивної.
Регулююча функція держави в охороні земель зводиться до встановлення загальнообов'язкових правил раціонального використання земельних ресурсів. Так, наприклад, такі вимоги встановлюються у вигляді обов'язків землевласників і землекористувачів щодо раціонального використання земельних ділянок, щодо обов'язковості розробки та введення державних стандартів і нормативів допустимої експлуатації земель, їхнього якісного стану, допустимого антропогенного навантаження на господарське освоєння земель.
Закріплення державою в законодавчих актах суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників земельних правовідносин і правових засад збереження земель розглядається як складова правової охорони земель.
Стимулююча функція держави в охороні земель полягає в запровадженні економічних стимулів раціонального використання та охорони земельних ресурсів для землевласників і землекористувачів, які, зокрема, передбачені ст. 205 ЗК України. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель включає комплекс взаємозалежнюг заходів, спрямованих на підвищення зацікавленості осіб, що використовують земельні ділянки, у збереженні й відтворенні земель і ґрунтів, захисту земельних ресурсів від негативних наслідків господарської діяльності.
Контролююча функція держави в охороні земель спрямована на здійснення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування контрольно-охоронних функцій за використанням і охороною земель.
Каральна функція держави в охороні земель знаходить свій вияв у встановленні санкцій за порушення правил раціонального використання й охорони земель та їхнє застосування до порушників земельного законодавства.
Превентивна функція держави в охороні земель виявляється в попередженні негативного впливу на якісний стан земель і запобіганні необґрунтованому зменшенні кількісного складу відповідних категорій земель.
Земля є об'єктом правової охорони і як просторово-операційний базис, що являє собою поверхню земної кулі, яка обмежена певними просторовими межами і використовується для різних цілей. Тому правова охорона земель як просторово-територіального базису одночасно охоплює охорону і раціональне використання простору земної поверхні. У цьому зв'язку можна визначити таки види охорони земель: територіальний, ландшафтний, функціональний.
Територіальна охорона земель охоплює комплекс заходів щодо забезпечення раціонального використання земельного простору для потреб промисловості, транспорту, енергетики, тобто тих галузей, в яких земельні ділянки не є засобом виробництва. Мета такої охорони полягає в попередженні необгрунтованого антропогенного навантаження на землі та залучення до використання меншої земельної площі з найбільш ефективним здійсненням певного виду господарської діяльності. Стимулюючим чинником територіальної охорони земель слід вважати плату за землю.
Ландшафтна охорона земель здійснюється шляхом створення об'єктів природно-заповідного фонду, історико-культурних заповідників, еколого-туристичних маршрутів тощо. Її мета полягає в збереженні цінного з наукового, екологічного, рекреаційного та іншого погляду рельєфу місцевості.
Функціональна охорона земель спрямована на забезпечення можливості використання даної земельної ділянки як просторово-територіального базису для розміщення конкретних об'єктів. Такі вимоги встановлюються, зокрема, щодо розміщення атомних електростанцій, сільськогосподарських і транспортних підприємств, окремих промислових підприємств, населених пунктів тощо. Так, наприклад, землі, призначенні для зведення господарських об'єктів, мають бути розташовані в сейсмо- і зсувобезпечній зоні з відповідним рельєфом, вологістю, геологічною структурою тощо.
Правова охорона землі охоплює різноманітні напрями і форми, а також передбачає закріплені в законодавстві вимоги щодо проведення такої діяльності власниками землі, землекористувачами, відповідними уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування.
Форми правової охорони земель являють собою юридично визначені напрями землеохоронної діяльності власників земельних ділянок і землекористувачів, спеціально уповноважених органів та держави, що спрямовані на досягнення мети і завдань державної політики збереження земель.
Чинне землеохоронне законодавство України не містить конкретного переліку правових форм охорони земель. Але, враховуючи положення чинного законодавства України, до основних правових форм охорони земель можна віднести такі: 1) установлення заборон та обмежень на діяльність, що може негативно вплинути на якісний стан земель; 2) досягнення раціонального землекористування через реалізацію функції розподілу і перерозподілу земельних ділянок і нормування відводу земель для різних потреб, а також у порядку землеустрою; 3) покладення на землевласників, землекористувачів обов'язку із захисту земель від процесів, що призводять до їхнього погіршення чи деградації (заростання бур'яном, ерозії, селів, підтоплення, забруднення, засмічення тощо); 4) контроль у галузі використання й охорони земель; 5) стандартизацію і нормування в галузі охорони земель; 6) економічне стимулювання раціонального використання й охорони земель; 7) моніторинг земель; 8) ведення державного земельного кадастру; 9) рекультивацію порушених земель; 10) консервацію земель; 11) юридичну відповідальність за порушення вимог охорони земель.
Порядок здійснення охорони земель установлюється законодавством. Так, наприклад, установлення заборон на провадження окремих видів діяльності, що може негативно вплинути на стан земель, регламентується ст. 48, 52, 61, 111 ЗК України, законодавством про природно-заповідний фонд, законодавством про подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, про пестициди та агрохімікати, про зону надзвичайної екологічної ситуації, про екологічну мережу та іншими законодавчими актами. Правовою основою для консервації земель є положення ст. 172 ЗК України та ст. 51 Закону України "Про охорону земель", наказу Держземагенства України № 175 від 17 жовтня 2002 р. "Про Порядок консервації земель". Здійснення моніторингу земель регламентується ст. 22 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 191, 192 ЗК України, постановою КМ України "Про затвердження положення про моніторинг земель" № 661 від 20серпня 1993 р. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначено ст. 187- 190 ЗК України, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", наказом Держкомзему України "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" № 312 від 12 грудня 2003 р.
Зокрема, технологічні питання здійснення рекультивації земель регулюються державними стандартами, до яких належать ГОСТ 17.5.3.04-83 "Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель", ГОСТ 17.5.3.05-84 "Охорона природи. Рекультивація земель. Загальні вимоги до землювання", ГОСТ 17.5.1.02-85 "Охорона природи. Землі. Класифікація порушених земель для рекультивації", ГОСТ 17.5.3.06-85 "Охорона природи. Землі. Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при проведенні земляних робіт" та ін. Також окремі питання порядку здійснення охорони земель регулюються Законами України "Про землеустрій", "Про плату за землю", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", нормами податкового законодавства та інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів.
- § 9. Право на земельну частку (пай):
- Функції земельного права України
- Принципи земельного права України
- Методи в земельному праві України
- Система і структура земельного права України
- Співвідношення та взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи України
- Основні етапи, стан і тенденції розвитку земельного права України
- Поняття та особливості джерел земельного права України
- Види джерел земельного права України
- Нормативно-правові акти як джерела земельного права України
- Міжнародно-правові акти та договори в системі джерел земельного права України
- Нормативні акти Конституційного Суду України в системі джерел земельного права України
- Узагальнення судової практики в системі джерел земельного права
- Адаптація земельного законодавства України до права Європейського Союзу
- Поняття та види прав на землю в Україні
- Здійснення прав на землю в Україні
- Підстави, умови, способи набуття і реалізації прав на землю в Україні
- Розділ 5 право власності на землю в україн
- Форми права власності на землю
- Право власності українського народу на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право власності громадян на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право власності юридичних осіб на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припиненн
- Право власності держави на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право територіальних громад на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Припинення права власності на землю
- Право на загальне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на оренду землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на постійне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Земельні сервітути: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на іпотеку землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на земельну частку (пай): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Поняття і види юридичних обов'язків власників землі та землекористувачів
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за законом
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за договором й іншими правочинами
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за рішеннями суду
- Конституційні гарантії здійснення суб’єктивних прав на землю
- Законодавчі гарантії здійснення суб'єктивних прав на землю
- Юридичний захист земельних прав: поняття, форми, способи, порядок здійснення
- Об'єкти земельних правовідносин
- Суб'єкти земельних правовідносин
- Зміст земельних правовідносин
- Земельні реформаційні правовідносини в Україні
- Державне регулювання земельних відносин органом законодавчої влади України
- Державне регулювання земельних відносин органами виконавчої влади України
- Юрисдикція органів судової влади України у сфері державного регулювання земельних відносин
- Юрисдикція органів місцевого самоврядування у сфері державного регулювання земельних відносин в Україні
- Землеустрій: поняття, правові форми, види, порядок здійснення та юридичне значення
- Моніторинг земель: права моніторинг земельного регулювання поняття, правові форми, види,
- Державний земельний кадастр: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значеня
- Державна реєстрація прав на землю: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значення
- Стадія - установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав на земельну ділянку та їхні обмеження.
- Стадія - державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав і внесення даних до Державного реєстру прав.
- Справляння плати за землю: поняття та юридичне значення види і форми плати за землю, порядок справляння
- Примусове відчуження земельних ділянок3 мотивів суспільної НеОохідності
- Нормування і стандартизація у сфері регулювання земельних відносин
- Правова охорона землі як основного національного багатства
- Межування земель: поняття, порядок здійснення та юридичне значення
- Вирішення земельних спорів землевласників і землекористувачів.
- Контроль за додержанням законодавства у сфері використання та охорони земель
- Поняття, підсТаВи Та види юридичної відповідальності
- Особливості адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства
- Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за порушення земельного законодавства
- Земельно-правова відповідальність:поняття, підстави, порядок притягнення
- ОсОблИвості кримінальної відповідальності пОрушеНня земельного законодавства