logo
Nosik_Zagalna_chastina

Право територіальних громад на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення

У ст. 13 і 14 Кон­ституції України ви­значено перелік су­б'єктів права влас­ності на землю в Україні. При цьому територіальні гро­мади не названі серед інших суб'єктів права власності на землю. Водночас у ст. 142 Основного закону держави зазначається, що матеріальною і фінансо­вою основою місцевого самоврядування є, крім інших об'єктів, земля, що є у власності територіальних громад. Виходячи із цього, у ЗК України, а згодом у ЦК України було передбачено, що територіальні громади є суб'єктами права комунальної власності на землю. За За­коном України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміні­стративний центр

Територіальні громади реалізують право власності на землю безпо­середньо або через органи місцевого самоврядування - сільські, се­лищні, міські ради в межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Так, наприклад, згідно з п. 2 ст. 83 ЗК України юрисдикція територіальних громад та їхніх представницьких органів поширюється на землі в межах населених пунктів, крім зе­мель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їхніми межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Віднесення земель до об'єктів права комунальної власності має здійс­нюватися шляхом відмежування цих земель від земельних ділянок приватної власності та розмежування із землями державної власності відповідно до Закону України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" від 5 лютого 2004 р. При цьому в п. З ст. 83 ЗК України міститься вичерпний перелік категорій земель і земельних ділянок, які належать до земель комунальної власності й не можуть передаватись у приватну власність.

Об'єктами права комунальної власності є землі загального користу­вання населених пунктів {майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набереж­ні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження й утилізації відходів та інші землі загального користування, визна­ченні в планувальній документації того чи іншого населеного пункту). Відповідно до пп. "б" п. З ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності належать землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту. У межах населе­них пунктів до комунальної власності мають належати землі лісового фонду, за винятком замкнених земельних ділянок лісового фонду за­гальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, що належать громадянам чи юридичним особам на праві приватної власності. Склад і правовий режим лісового фонду як об'єктів права комунальної власності визначається не лише цим кодексом, а й окремими нормами АК України. До об'єктів права ко­мунальної власності в межах населених пунктів належать також землі водного фонду, склад і правовий режим яких визначається ЗК Украї­ни і також нормами ВК України. До комунальної власності належать також земельні ділянки, які використовуються для забезпечення дія­льності органів місцевого самоврядування (напр., будівлі й споруди, що належать територіальним громадам на праві комунальної власно­сті, які використовуються для забезпечення діяльності органів місце­вого самоврядування). Визначені в цій статті землі комунальної влас­ності, які не передаються в приватну власність, можуть бути передані в державну власність.

У ЗК України визначаються підстави набуття територіальними громадами права власності на землю: у разі передачі їм земель дер­жавної власності; примусового відчуження земельних ділянок у влас­ників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; при­йняття спадщини; придбання за договорами купівлі-продажу, дару­вання, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення ін­ших підстав, передбачених законом. Наведений перелік правових підстав набуття територіальними громадами земельних ділянок у ко­мунальну власність не є вичерпним.