logo
Nosik_Zagalna_chastina

Межування земель: поняття, порядок здійснення та юридичне значення

Семантика слова"межування" означає ділити межею, позначати рубежі, діли­ти та відводити землі згідно з межовим ми­стецтвом; проводити межі земельних ДІЛЯ­нок, володінь; бути територіально суміжним, мати спільний державний кордон; бути близьким до чого-небудь, доходити до чогось.

У Законі України "Про землеустрій" поняття "межування земель" вживається в значенні комплексу робіт з установлення чи віднов­лення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встано­вленого зразка.

Визначення меж земельної ділянки включає проектування, устано­влення, відновлення, зміну меж певного земельного простору.

Крім визначення (проектування, установлення, зміни, відновлен­ня) меж земельної ділянки до поняття "межування земель" включа­ють поняття "погодження", "посвідчення" та "закріплення" меж земе­льної ділянки.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами відповідно до п. б ч. 2 ст. 198 ЗК України, є складовою кадастрової зйомки, яка здійснюється для визначення та відновлення меж земельної ділянки. При цьому, виходячи із змісту п. 5.5.1 наказу Держкомзему, Мінфіну, Мінекономіки України №97/298/124 від 15 червня 2001 р. "Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", дії, що опосередкову­ють установлення (відновлення) меж земельної ділянки, не включають дії, пов'язані з погодженням меж земельної ділянки. Опис і погоджен­ня меж земельної ділянки є окремими видом земельно-межових робіт, продовженням дій, пов'язаних із визначенням меж земельної ділянки (п. 5.2 наказу № 97/298/124 від 15 червня 2001 р.).

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власникам та зе­млекористувачами не є тим видом дій, який притаманний всім спо­собам визначення меж земельної ділянки.

Враховуючи послідовність дій, які здійснюються при проведенні кадастрової зйомки (ч. 2 ст. 198 ЗК України), а також той факт, що встановлення та відновлення меж земельної ділянки не можуть здійс­нюватись одночасно, оскільки є способами визначення меж земельної ділянки, вважаємо, що опис і погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами здійснюється при встановленні меж земельної ділянки.

Така послідовність дій (установлення та погодження меж) є харак­терною для процесу формування земельної ділянки, оскільки здійс­нювати погодження меж при відновленні меж земельної ділянки, яка вже існувала, тобто була сформованою, немає потреби.

Якщо в процесі відновлення меж земельної ділянки буде виявлено межовий спір і виникне необхідність в уточненні межі земельної діля­нки, опис і погодженім меж земельної ділянки необхідно буде здійс­нювати обов'язково (п. 5.1. наказу № 97/298/124 від 15 червня 2001 р.), оскільки в даному випадку межі земельної ділянки будуть визначатися шляхом її зміни. При цьому зміна межі є тотожною про­цедурі її встановлення.

Посвідчення меж земельної ділянки передбачено ч. 1 ст. 176 ЗК України, відповідно до якої межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Виходячи з аналі­зу норм земельного законодавства, державний акт України, яким посвічуються межі адміністративно-територіальних утворень, є відмін­ним від державних актів на право власності на земельну ділянку чи право постійного користування земельної ділянки, оскільки ним до­кументально має підтверджуватися лінія проходження межі села, се­лища, міста, району в місті чи району, і тим самим визначатися тери­торіальна межа дії повноважень відповідного органу місцевого само­врядування чи органу виконавчої влади щодо управління землями. Посвідчення державного акта на межу передбачено тільки щодо ад­міністративно-територіальних утворень.

Межування інших видів земельного простору передбачає їхнє за­кріплення межовими знаками встановленого зразка, оскільки без цьо­го межа земельної ділянки не може бути фактично встановленою, зміненою чи відновленою.

Межування земель необхідно розглядати як діяльність відповідних суб'єктів щодо визначення (проектування, установлення, зміни, від­новлення) та оформлення (у тому числі погодження, посвідчення) меж земельного простору з метою досягнення стану територіальної обме­женості, його зміни та відновлення.

Установлення, відновлення та зміна меж земельного простору є са­мостійними різновидами земельно-межових робіт, кожне з яких супро­воджується відносно самостійним елементом межування - оформлен­ням меж земельного простору. Оформлення меж земельного простору є самостійним видом діяльності, але завжди похідним від первісного ви­ду земельно-межової діяльності - визначення меж земельної ділянки.

Що стосується проектування меж земельної ділянки, то дана стадія притаманна всім способам визначення меж земельної ділянки, з єди­ною відмінністю: при відновленні меж земельної ділянки нові межі земельної ділянки не формуються, оскільки вони вже існують.

Визначення та оформлення меж земельного простору є стадійним процесом, оскільки його не можна реалізувати однією дією. У процесі землеустрою можна виділити три види земельно-межового процесу: 1) проектування, установлення та оформлення меж земельного просто­ру; 2) проектування, зміна та оформлення меж земельного простору; 3) проектування, відновлення та оформлення меж земельного простору.

Відповідно до Закону України "Про землеустрій" межування зе­мель додільно розглядати як врегульовану нормами права діяльність з визначення (проектування, установлення, зміни, відновлення) та оформлення меж земельного простору (меж території держави, меж адміністративно-територіальних утворень, меж територій зі спеціа­льним режимом використання, меж земельних ділянок власників, землекористувачів).

Порядок здійснення межування земель передбачає такі стадії його реалізації: а) проектування меж певного земельного простору; б) пе­ренесення проекту визначення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість); в) оформлення визначених меж земельної ділянки шляхом складання та підписання акта встановлення (відновлення) меж земе­льної ділянки в натурі (на місцевості), акта про передачу на зберіган­ня межових знаків.

Матеріальним вираженням зазначених стадій здійснення межу­вання земель на сучасному етапі розвитку земельних правовідносин є такі види документації: а) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; б) проекти зем­леустрою щодо організації й установлення меж територій природне,- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного; в) проекти землеуст­рою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; г) проекти землеустрою щодо відведен­ня земельних ділянок; ґ) проекти землеустрою щодо створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; д) про­екти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; е) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж зе­мельної ділянки на місцевості (у натурі); є) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

За юридичним значенням межування земель є однією з умов ви­никнення та складовою реалізації земельних титульних правовідно­син, елементом земельно-правового порядку суспільства в цілому, оскільки впорядковує діяльність суб'єктів у земельній сфері. Пору­шення правопорядку у сфері межування земель призводить до немо­жливості реалізації суб'єктивних прав на землю і заподіює шкоду сус­пільству і державі.