logo
Nosik_Zagalna_chastina

Функції земельного права України

Земельне право України - це система пов'язаних і узгоджених у Конституції України, законах та інших нормативних джерелах мате­ріальних і процесуальних норм, їхніх імперативів і положень, у яких формально виражена суверенна воля українського народу щодо ви­користання та охорони землі як об'єкта права власності та основного національного багатства в межах території України , а також норма­тивно закріплена міра свободи, рівності та справедливості, що має 5ути юридично забезпечена в суспільних земельних відносинах, які зникають, змінюються і припиняються у сфері використання землі шляхом набуття і реалізації суб'єктивних прав і виконання обов'язків у земельних правовідносинах, юридично визначається роль і місце органів державної влади та місцевого самоврядування в регулюванні земельних відносин, установлюються можливі й допустимі методи правового впливу на учасників земельних відносин, передбачаються форми, способи та механізм реалізації конституційних гарантій здій­снення і захисту земельних прав усіх суб'єктів земельних відносин, забезпечується раціональне та ефективне використання і охорона зе­млі. а також законність і правовий порядок у сфері використання зе­млі в межах території України.

Земельне право України як самостійна галузь права виріз­няється серед інших галузей національної правової системи не лише предметом, ме­тодами, основними засадами правового регулювання земельних відносин, а й специфі­кою його функціонального призначення з огляду на особливості землі як об'єкта суспільних відносин.

У теоретичному плані термін "функція" означає здій­снення, виконання. У такому розумінні цього поняття земельне право має функціонувати, тобто діяти, здійснюватися, виконуватися так, щоб ефективно впливати на позитивну поведінку учасників земель­них відносин, утверджувати правопорядок у земельних відносинах. Якщо в суспільстві порушуються права особи і громадянина на зем­лю, громадяни не мають доступу до інформації про стан використан­ня земель, до набуття і реалізації прав на землю, у земельних відноси­нах існує невпорядкованість і хаос, виникають масові спори, соціальні конфлікти, існує корупція у сфері розподілу землі, відсутня юриди­чна відповідальність за порушення земельних законів, мають місце інші негативні суспільно-правові явища, то не можна говорити, що в державі функціонує земельне право як нормативний, підтримуваний і забезпечений державою регулятор земельних відносин. Це означає, що земельне право в таких суспільних умовах не виконує своїх функцій.

У контексті предмета цієї галузі права поняття "функції земельного права" необхідно розглядати через призму основних напрямів, шляхів реалізації його матеріальних і процесуальних норм у механізмі право­вого регулювання земельних відносин з метою забезпечення усім су­б'єктам рівних можливостей щодо здійснення, охорони і захисту га­рантованих Конституцією України прав на землю, виконання ними конституційних обов'язків щодо використання та охорони землі, а та­кож забезпечення правопорядку у сфері земельних відносин на принципах верховенства права, законності, соціальної рівності, справедливості та юридичної відповідальності.

Функції, які виконують системно впорядковані загальнообов'язко­ві земельно-правові норми, характеризують службову роль, соціаль­не призначення і цінність земельного права, дозволяють розкрити його юридичну природу як нормативного регулятора суспільних зе­мельних відносин.

У наукових працях з питань правового регулювання земельних відносин, у підручниках і навчальних посібниках із земельного права визнається, що земельне право як нормативний регулятор земельних відносин виконує такі ж само функції, які притаманні праву, його окремим галузям у національній правовій системі. При цьому перелік таких функцій визначається в теорії земельного права по-різному. Так само по-різному розкривається і зміст тих чи інших функцій зе­мельного права.

Перелік основних функцій земельного права, форми їхньої реаліза­ції та зміст детерміновані об'єктивними суспільними і приватними потребами та інтересами у використанні землі, відповідно до яких держава через правові норми визначає мету і завдання правового ре­гулювання земельних відносин.

Відповідно до мети і завдань правового регулювання земельних відносин функції земельного права України можна класифікувати та­ким чином: а) соціально-правова; б) регулятивна; в) охоронна.

Функції земельного права забезпечують правовий вплив на суспі­льні земельні відносини у відповідних правових формах, серед яких можна назвати: а) інформаційно-правову; б) правомірну поведінку; в) правове навчання тощо.

Кожний тип цих функцій за тим чи іншим критерієм може бути поділений на види окремих функцій, які має виконувати земельне право як нормативний регулятор суспільних земельних відносин. Так, наприклад, соціально-правові функції відповідно до суспільних по­треб та інтересів у використанні землі як об'єкта права власності українського народу і основного національного багатства можна поді­лити на такі види: а) економіко-правова; б) реформаційна; в) інтегра­ційна, тобто забезпечення соціальної злагоди на основі балансу суспі­льних і приватних інтересів у використанні землі; ґ) фіскально-правова; г) еколого-правова тощо.

Регулятивна функція земельного права здійснюється у названих вище формах у напрямку нормативного вираження визнаних у суспі­льстві прав і свобод та інших соціальних цінностей щодо використан­ня землі, а також втілення в життя правових приписів, принципів, положень у сфері земельних відносин. Здійснення регулятивної фун­кції має бути спрямовано на забезпечення балансу суспільних і при­ватних інтересів у використанні землі на основі поєднання приват­ноправових і публічно-правових методів правового регулювання зе­мельних відносин.

З огляду на зроблені й визнані в загальній теорії права висновки щодо суті регулятивної функції права, а також виходячи з особливого соціального призначення земельно-правових норм, регулятивна фун­кція земельного права може бути двох видів: а) регулятивно-стати­чною; б) регулятивно-динамічною. Юридична природа першої функ­ції полягає в тому, що її реалізація передбачає закріплення в нормах права волі українського народу щодо використання та охорони землі, вираження в правових нормах визнаних у суспільстві прав і свобод щодо землі, закріплення правового становища суб'єктів земельних правовідносин, повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин, установ­лення підстав виникнення, зміни та припинення земельних правовід­носин, нормативне моделювання земельних правовідносин, упоряд­кування тих суспільних відносин, які фактично існують, перевірені» на практиці, однак нормативно не виражені тощо. Ця функція здійс­нюється на основі дозвільних чи заборонних земельно-правових норм у правовідносинах пасивного типу.

Активний вплив на учасників земельних правовідносин відбува­ється в межах регулятивно-динамічної функції земельного права, яка втілюється в життя на основі реалізації зобов'язуючих земельно-правових норм (напр., забезпечувати підвищення родючості ґрунтів, сплачувати земельний податок, додержуватися правил добросусідства тощо). Регулятивна функція земельного права України спрямовується не лише на встановлення прав, обов'язків, заборон, а й закріп­лення стимулюючих чинників для активної поведінки суб'єктів земе­льних правовідносин. Інституційну основу реалізації регулятивної фу­нкції земельного права України становить діяльність органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування у сфері законотворен­ня та правозастосування. Регулятивна функція забезпечує здійснення також соціально-правових функцій у земельних відносинах.

Охоронна функція земельного права спрямована на встановлення і гарантування державою здійснення та захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина щодо використання землі, виконання комплексу заходів щодо раціонального використання та охорони зем­лі як основного національного багатства, запобігання негативним су­спільним проявам у земельних відносинах, застосування юридичної відповідальності за порушення норм земельного законодавства, а та­кож на утвердження правопорядку у сфері земельних відносин. Пра­воохоронний вплив на учасників суспільних земельних відносин здій­снюється за допомогою спеціальних охоронних норм, а також регуля­тивних земельно-правових норм, які забезпечують охорону суб'єктив­них прав, охорону землі як об'єкта земельних правовідносин. Врахо­вуючи таке соціальне призначення правоохоронної функції земельно­го права, вона може бути поділена на: а) превентивну; б) примусову.

Зміст превентивної функції виражається в тому, що регулятивний вплив зобов'язальних норм земельного права України має бути спря­мований передусім на позитивну поведінку суб'єктів земельних пра­вовідносин, а також на упередження прояву незаконних явищ у сус­пільних земельних відносинах, запобігання негативному впливу люд­ської діяльності у сфері використання землі на навколишнє середо­вище та клімат, своєчасне виконання комплексу заходів з охорони землі як об'єкта права власності українського народу й основного на­ціонального багатства тощо.

У тих випадках, коли превентивна функція не досягає бажаної ме­ти, зобов'язальні й спеціальні норми земельного права України мають забезпечувати активну поведінку учасників земельних відносин шля­хом реалізації у встановленому законом порядку примусових заходів впливу на учасників земельних відносин, застосування юридичної відповідальності до порушників земельно-правових норм, відшкоду­вання шкоди, повернення самовільно захоплених земельних ділянок, знесення самочинно збудованих на земельних ділянках будівель і споруд тощо (примусова функція).

Розглянуті вище функції земельного права України забезпечують досягнення мети і завдань правового регулювання тоді, коли вони реалізуються комплексно, у взаємозв'язку між собою та з іншими елементами національної правової системи - законотворенням, правозастосуванням, правовою ідеологією, державною політикою щодо використання землі як об'єкта права власності українського народу й основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави.