logo
Nosik_Zagalna_chastina

Поняття та особливості джерел земельного права України

Для земельно-пра­вових норм характе­рна формальна виз­наченість - вони знаходять своє зов­нішнє закріплення, фіксацію в певних джерелах.

Джерела земельного права - це зовнішня форм прояву та існування земельно-правових норм.

Для джерел земельного права притаманні загальні юридичні озна­ки, які характеризують джерела будь-якої галузі права, а саме: а) во­ни мають офіційний, публічний характер, який їм надається двома шляхами: шляхом правотворчості, коли нормативні документи вида­ються уповноваженим органом держави, тобто походять від держави, та шляхом санкціонування, коли державні органи схвалюють соціа­льні норми (звичаї, корпоративні норми), надають їм юридичної сили; б) приймаються державою або санкціонуються нею в чітко визначе­ному порядку (законодавчий процес, видання указів Президента України, санкціонування звичаїв тощо); в) мають письмовий, докуме­нтальний характер і певну зовнішню форму, яка містить назву та вид джерела; указівку на державний орган, який прийняв або санкціону­вав джерело права; дату прийняття тощо; г) розраховані на неодноразове застосування та поширюються на невизначене коло осіб, тобто мають нормативний характер; ґ) дотримання їхніх вимог забезпечу­ється примусовою силою держави. Не відносять до джерел земельного права індивідуальні юридичні акти, в яких містяться не юридичні норми, а результати індивідуальних дій з певних питань (рішення сільської ради про приватизацію певної земельної ділянки для веден­ня фермерського господарства, рішення суду про вирішення земель­ного спору щодо меж земельної ділянки тощо).

Водночас джерелам земельного права притаманні особливі, відмін­ні від джерел інших галузей права, юридичні ознаки. Джерела земе­льного права містять земельно-правові норми, які регулюють відно­сини щодо правового режиму землі як об'єкта права власності украї­нського народу, використання та охорони землі як основного націо­нального багатства України. Провідне місце серед джерел земельного права посідають нормативно-правові акти. Водночас у сучасних умо­вах реформування земельних відносин на ринкових засадах відбува­ється зростання ролі та значення нормативно-правових договорів, правових звичаїв, рішень судових органів у регулюванні земельних відносин. Основним джерелом земельного права є Конституція Украї­ни, відповідно до якої в Україні прийнято кодифікований закон - ЗК України, а також низка спеціальних законів. Для земельного права характерно поєднання уніфікованих і диференційованих джерел з метою забезпечення комплексного правового регулювання земельних відносин. Так, поряд із нормативно-правовими актами, які містять виключно земельно-правові норми (Закон України "Про охорону зе­мель", Закон України "Про оренду землі"), до джерел земельного права належать нормативно-правові акти, які містять норми не лише земе­льного, а й інших галузей права (Закон України "Про фермерське гос­подарство", Закон України "Про іпотеку").

Особливістю джерел земельного права є необхідність їхньої адапта­ції до вимог Європейського Співтовариства, ураховуючи при цьому пріоритет у забезпеченні територіального верховенства України, га­рантій права власності українського народу на землю та національної безпеки держави.