Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за порушення земельного законодавства

Одним із видів юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства в ст. 211 ЗК України названо також цивільно-правову.

У земельному праві України цивільно-правову відповідальність за земельні правопорушення можна розглядати в межах охоронних зе­мельних правовідносин, що виникають унаслідок заподіяння шкоди: 1) земельним ресурсам, 2) правам і законним інтересам власників зе­мельних ділянок і землекористувачів, та передбачають настання для винних осіб негативних наслідків, передбачених чинним законодавством, у вигляді: а) позбавлення прав та б) покладення додаткових обов'язків (як правило, відшкодування заподіяної шкоди).

Майнова відповідальність за порушення земельного законодавства є частиною цивільно-правової, однак не обмежується нею. Особливістю майнової відповідальності є компенсаційний характер, що полягає у відповідальності за неправомірно заподіяну шкоду саме земельним ре­сурсам. Майнова відповідальність за земельні правопорушення є ком­плексним міждисциплінарним інститутом, що включає: 1) відшкоду­вання шкоди, заподіяної земельним ресурсам, у цивільно-правовому порядку; 2) матеріальну відповідальність працівників відповідно до трудового законодавства, 3) відшкодування втрат сільськогосподарсь­кого та лісогосподарського виробництва в окремих випадках.

Підставою застосування майнової відповідальності є вчинення ді­яння, яке містить ознаки земельного правопорушення (земельно-пра­вового делікту), що включає такі елементи: а) є протиправною дією або бездіяльністю; б) спричиняє шкоду земельним ресурсам, що, як правило, виявляється в унеможливленні або обмеженні їхнього цільо­вого використання; в) пов'язано з протиправним діянням причинно- наслідковим зв'язком; г) вчиняється умисно або необережно.

Вина особи, що притягається до майнової відповідальності, є не­обов'язковою в таких випадках: 1) шкода земельним ресурсам запо­діюється джерелом підвищеної небезпеки або внаслідок аварії на об'­єкті підвищеної небезпеки; 2) шкода заподіяна внаслідок діяльності суб'єктів концесії; 3) шкода заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Обов'язковим елементом земельного делікту як підстави майнової відповідальності є протиправність, що відмежовує її від позитивної земельної відповідальності. Майновою відповідальністю є випадки відшкодування збитків власникам земель і землекористувачам саме протиправно заподіяної шкоди у вигляді: а) погіршення корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарни­ків, приведення їх у непридатний для використання стан; б) неодер­жання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, обумовленого протиправною діяльністю третіх осіб.

Межами застосування майнової відповідальності є повний обсяг заподіяної шкоди, який не може бути зменшений в судовому порядку та визначається нормативно з розрахунку вартості розташованих на земельній ділянці об'єктів нерухомості, вартості водних джерел, роз­міру витрат на поліпшення якості земель та інших збитків власників землі й землекористувачів, у тому числі неодержаних доходів.

Порядок притягнення до майнової відповідальності залежно від характеру відшкодування є юрисдикційним та доюрисдикційним. Збитки власникам землі та землекористувачам визначаються спеціа­льними комісіями при органах місцевого самоврядування і мають відшкодовуватися порушниками добровільно. Законодавство не пе­редбачає процедур оскарження та виконання , рішень відповідних ко­місій, а тому зацікавлена у відшкодуванні збитків особа може зверну­тися із позовом до суду. Документально зафіксований обсяг збитків у цьому випадку може бути використаний як доказ, однак не матиме преюдиційної сили.

Також у судовому порядку за позовами органів державного еколо­гічного контролю відбувається відшкодування шкоди, заподіяної за­брудненням та засміченням земельних ресурсів. При цьому сума від­шкодування спрямовуватиметься в дохід держави. Спеціальний ор­ган державного земельного контролю позбавлений повноважень са­мостійно ініціювати стягнення збитків по суду та зобов'язаний у ви­падку виявлення порушень земельного законодавства з ознаками за­подіяння шкоди звертатися до органів прокуратури.

Визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засмічен­ням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законо­давства, передбачає випадки визначення шкоди за передбаченим спеціальним порядком щодо таких видів порушень: 1) здійснення не­санкціонованих скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів; 2) по­рушення норм екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, проведенні вантажно-розвантажувальних робіт: а) використання пес­тицидів і агрохімікатів, б) токсичних речовин, в) виробничих, побуто­вих та інших відходів, їхнього самовільного розміщення.

Розрахунок шкоди, заподіяної земельним ділянкам, відбувається: 1) залежно від категорій земель згідно з їхньою нормативною класифі­кацією; 2) базується на нормативній оцінці земель; 3) враховує витрати на ліквідацію забруднення, кількість, небезпечність та інші фізико-хімічні показники забруднювальної речовини (або сміття), економіко-екологічне значення (цінність) земельної ділянки, у тому числі ґрунту.

Особливим видом майнової відповідальності є відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок. Самовільне зайняття земель­ної ділянки вбачається в посяганні неправомочної особи на чужу зе­мельну ділянку і використання її без достатніх правових підстав. Це спричиняє шкоду як власникові цієї ділянки, оскільки обмежує його право землекористування, так і державі й територіальній громаді, що виражається в недотриманні земельного податку, зменшенні якості земельного фонду у зв'язку із ігнорування^ самовільними користува­чами правил і засобів охорони земель і ґрунтів.

Шкода внаслідок самовільного зайняття земель, а також механічного пошкодження структури земельної ділянки (зняття ґрунту) обчислюється органами державного земельного контролю та відшкодовується винни­ми особами в судовому порядку за позовами органів прокуратури.

Шкода, заподіяна самовільним зайняттям земельних ділянок, обра­ховується відповідно до методичних техніко-юридичних документів і передбачається для земельних ділянок комунальної та державної вла­сності. Що ж до випадків незаконного зайняття земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, мають застосовуватися зага­льні способи захисту, передбачені цивільним законодавством, зокре­ма негаторний позов і відшкодування шкоди в судовому порядку.

Матеріальна відповідальність працівників як елемент майнової відповідальності за порушення земельного законодавства відбуваєть­ся в межах передбаченого трудовим законодавством механізму гара­нтування прав працівників. Особливістю цього виду відповідальності є те, що її підставою може бути порушення земельного законодавства, що завдало шкоди підприємству, на якому винна особа працює. Це характерно для безгосподарного використання земель сільськогоспо­дарських підприємств їхніми працівниками; забруднення працівни­ками обслуговуючого підприємства земель третьої особи (напр., орен­дованої земельної ділянки). Первинну відповідальність перед власни­ком земельної ділянки (або перед держбюджетом у вигляді відшкоду­вання втрат сільськогосподарського виробництва) нестиме підприєм­ство як юридична особа або його власник. Матеріальна відповідаль­ність працівників є обмеженою за обсягом обрахування та відшкоду­вання: застосовується до працівників за наказом керівника або влас­ника підприємства лише за пряму дійсну шкоду та в розмірі не біль­ше середньомісячного заробітку.

Третім видом майнової відповідальності за земельні правопору­шення є відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогоспо­дарського виробництва, що спричинені протиправним псуванням та погіршенням якості земель. З огляду на особливий характер відшко­дування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського вироб­ництва, що передбачає компенсацію суспільству негативних наслід­ків соціально-економічного, екологічного характеру, які настають унаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарсько­го та лісогосподарського призначення в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави, такий вид відповідальності слід віднести до земельно-правової відповідальності як самостійної або до економічно-соціальних гаран­тій охорони земель.

Предметом механізму відшкодування є земельні ділянки сільсько­господарського виробництва та лісогосподарського призначення, ви­користання яких за призначенням унеможливлюється внаслідок не­законної діяльності винних осіб. Нараховані в нормативному порядку суми втрат за позовами органів прокуратури стягуються з винних осіб за судовими рішеннями та спрямовуються до державного і міс­цевих бюджетів. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лі­согосподарського виробництва не звільняє від відшкодування шкоди власникам земельних ділянок.

Окремим видом цивільно-правової відповідальності є припинення протиправних договірних земельних правовідносин, що передбачено ст. 210 ЗК України та реалізується в порядку, визначеному § 2 гл. 16 розд. IV ЦК України. При визнанні недійсними протиправних угод у сфе­рі земельних відносин на відміну від відшкодування шкоди реалізується охоронна та превентивна функції цивільно-правової відповідальності.