Право власності громадян на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
Конституція України гарантує громадянам право власності на землю, яке може набуватися громадянами виключно
відповідно до закону (ст. 14). Згідно ст. 14 Основного закону об'єктом права власності громадян, юридичних осіб і держави виступає не земля взагалі як об'єкт права власності українського народу, а конкретна земельна ділянка з її фізичними і юридичними властивостями. Відповідно до п. 1. ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. При цьому земна поверхня являє собою ґрунтовий шар разом з усією рослинністю, лісами, багаторічними насадженнями, які розташовані у визначених на місцевості межах ділянки, а також поверхня, зайнята водоймами. Крім поверхневого шару, земельна ділянка як об'єкт права власності включає в себе також простір над та під поверхнею ділянки на висоту і глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Названі фізичні й юридичні ознаки земельної ділянки як об'єкта права власності на землю дозволяють проводити розмежування між правом власності на землю та інші природні ресурси.
• Виходячи з визначеного у ЗК України поняття земельної ділянки, у законодавстві України закріплюються правові рамки, у яких названі суб'єкти можуть набувати і реалізувати право власності на землю. Зокрема, межі здійснення суб'єктивного права власності на земельні ділянки окреслені в конституційному словосполученні "виключно відповідно до закону". Такий запис в Основному законі держави дозволяє по-різному тлумачити норму ст. 14 Конституції України щодо набуття і реалізації права власності на землю. У цьому зв'я- ' зку вбачається, що в словосполученні "виключно відповідно до закону" термін "закон" означає передусім утвердження принципу законності набуття і реалізації права власності на земельні ділянки. При цьому не обов'язковим є прийняття спеціального закону щодо набуття і реалізації права власності на землю. Водночас здійснення права власності на землю може забезпечуватися системою прийнятих і узгоджених між собою законів, норми яких тією чи іншою мірою визначають режим власності на землю і регулюють земельні відносини. Виключність здійснення права власності на землю відповідно до закону не допускає можливості набуття і реалізації суб'єктивного права власності на земельні ділянки відповідно до підзаконних нормативних актів, звичаїв, судових прецедентів, якщо інше не передбачено Конституцією України чи окремими законами.
Право власності на землю, як і будь-яке інше суб'єктивне право, може набувати ся лише за наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення земельних правовідносин. Характерною особливістю набуття суб'єктивного права власності на землю громадянами і юридичними особами є те, що для виникнення права власності на земельну ділянку недостатньо лише одного юридичного факту, а має бути юридичний склад, з яким закон пов'язує настання, зміну і припинення правовідносин власності на землю. Це означає, що прийняття органами місцевого самоврядування чи державної влади рішення про передачу земельної ділянки у власність, або ж укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не призводить до появи нового власника землі, якщо не будуть виконані інші юридичні дії щодо формування земельної ділянки як об'єкта права власності, виготовлення, видачі й реєстрації документа про право власності на землю.
У ЗК України підстави набуття суб'єктивного права власності на земельні ділянки поділяються залежно від правового статусу громадян (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), а також від правового становища юридичних осіб (юридичні особи України, іноземні юридичні особи). У теоретичному і практичному плані така класифікація юридичних фактів за суб'єктами набуття права власності на землю є найбільш прийнятою для законодавчого закріплення конкретних підстав виникнення такого права.
Набуття права власності на землю потребує не лише законодавчого закріплення підстав виникнення такого права, а й визначення в законі умов (обставин), за яких передбачені в Конституції України суб'єкти можуть стати власниками земельних ділянок.
Громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на земельну ділянку за наявності у них повної цивільної та спеціальної земельної право-дієздатності. Підстави набуття права власності на землю громадянами України мають визначатися виключно законами України, як це зроблено, наприклад, у ЗК України, а також в окремих статтях ЦК України. Зокрема, за ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної й комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Названий перелік законних підстав набуття права приватної власності не можна вважати вичерпним, оскільки право власності на земельну ділянку може виникати й з підстав, передбачених в інших статтях цього кодексу та інших законах (так, напр., за Законом України "Про особисте селянське господарство" від 5 червня 2003 р. громадяни України, які приватизували земельні ділянки в меншому розмірі, ніж 2 га, мають право на одержання у власність земельну ділянку площею 2 га).
Громадяни України визнаються суб'єктами права власності на землю, якщо у встановленому законом порядку приватизували безоплатно земельну ділянку, або придбали її на підставі цивільно-правових угод та інших правочинів.
Громадяни України мають право один раз безоплатно приватизувати земельні ділянки у встановлених розмірах за таким цільовим призначенням: ведення товарного сільськогосподарського виробництва {ст. 130 ЗК України); ведення фермерського господарства (ст. 32 ЗК України); ведення особистого селянського господарства (ст. 33 ЗК України); ведення садівництва (ст. 35 ЗК України); будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (ст. 40 ЗК України); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів.
Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - з' розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де розташовано фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 га; г) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, у селищах - не більше 0,15 га, у містах - не більше 0,10 га; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено в разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Громадяни набувають право власності та права на користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Громадяни України вправі набувати у власність земельні ділянки на підставі судового рішення, яке встановлює земельні права фізичних осіб. Так, наприклад, особа, яка безпідставно була позбавлена права на земельну частку (пай) і не одержала Сертифікат на право на земельну частку (пай), вправі в судовому порядку відновити свої права і на підставі судового рішення одержати Сертифікат, відповідно до якого у встановленому законом України порядку "Про порядок виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)" від 5 червня 2003 р. може витребувати земельну ділянку в натурі (на місцевості) й одержати Державний акт на право власності на землю. У законодавстві України не передбачається реституція земельних ділянок колишнім власникам, які мали землю на такому праві до 13 березня 1992 р.
За Конституцією України суб'єктами права власності на землю (земельні ділянки) можуть бути іноземці, особи без громадянства, якщо це передбачено законом. Так, наприклад, у чинному ЗК України названі фізичні особи можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Для іноземних громадян та осіб без громадянства законом можуть бути закріплені не лише підстави набуття в приватну власність земельних ділянок, а й умови, за яких ці особи набувають право власності на земельні ділянки. Так, наприклад, за ЗК України, іноземні громадяни й особи без громадянства можуть набувати у власність земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни та інших цивільно-правових угод; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Правовими умовами набуття в приватну власність земельних ділянок указаними особами є те, що об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також за межами населених пунктів, якщо на таких ділянках розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Відповідно до п. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті в спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Однак механізм реалізації цієї норми ЗК України недостатньо визначений в чинному земельному законодавстві. Адже особа може відчужувати той чи інший об'єкт тоді, коли він належить йому на праві власності. Водночас ЗК України не передбачає можливості оформлення права власності на іноземних громадян та осіб без громадянства.
- § 9. Право на земельну частку (пай):
- Функції земельного права України
- Принципи земельного права України
- Методи в земельному праві України
- Система і структура земельного права України
- Співвідношення та взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи України
- Основні етапи, стан і тенденції розвитку земельного права України
- Поняття та особливості джерел земельного права України
- Види джерел земельного права України
- Нормативно-правові акти як джерела земельного права України
- Міжнародно-правові акти та договори в системі джерел земельного права України
- Нормативні акти Конституційного Суду України в системі джерел земельного права України
- Узагальнення судової практики в системі джерел земельного права
- Адаптація земельного законодавства України до права Європейського Союзу
- Поняття та види прав на землю в Україні
- Здійснення прав на землю в Україні
- Підстави, умови, способи набуття і реалізації прав на землю в Україні
- Розділ 5 право власності на землю в україн
- Форми права власності на землю
- Право власності українського народу на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право власності громадян на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право власності юридичних осіб на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припиненн
- Право власності держави на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право територіальних громад на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Припинення права власності на землю
- Право на загальне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на оренду землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на постійне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Земельні сервітути: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на іпотеку землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на земельну частку (пай): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Поняття і види юридичних обов'язків власників землі та землекористувачів
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за законом
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за договором й іншими правочинами
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за рішеннями суду
- Конституційні гарантії здійснення суб’єктивних прав на землю
- Законодавчі гарантії здійснення суб'єктивних прав на землю
- Юридичний захист земельних прав: поняття, форми, способи, порядок здійснення
- Об'єкти земельних правовідносин
- Суб'єкти земельних правовідносин
- Зміст земельних правовідносин
- Земельні реформаційні правовідносини в Україні
- Державне регулювання земельних відносин органом законодавчої влади України
- Державне регулювання земельних відносин органами виконавчої влади України
- Юрисдикція органів судової влади України у сфері державного регулювання земельних відносин
- Юрисдикція органів місцевого самоврядування у сфері державного регулювання земельних відносин в Україні
- Землеустрій: поняття, правові форми, види, порядок здійснення та юридичне значення
- Моніторинг земель: права моніторинг земельного регулювання поняття, правові форми, види,
- Державний земельний кадастр: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значеня
- Державна реєстрація прав на землю: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значення
- Стадія - установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав на земельну ділянку та їхні обмеження.
- Стадія - державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав і внесення даних до Державного реєстру прав.
- Справляння плати за землю: поняття та юридичне значення види і форми плати за землю, порядок справляння
- Примусове відчуження земельних ділянок3 мотивів суспільної НеОохідності
- Нормування і стандартизація у сфері регулювання земельних відносин
- Правова охорона землі як основного національного багатства
- Межування земель: поняття, порядок здійснення та юридичне значення
- Вирішення земельних спорів землевласників і землекористувачів.
- Контроль за додержанням законодавства у сфері використання та охорони земель
- Поняття, підсТаВи Та види юридичної відповідальності
- Особливості адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства
- Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за порушення земельного законодавства
- Земельно-правова відповідальність:поняття, підстави, порядок притягнення
- ОсОблИвості кримінальної відповідальності пОрушеНня земельного законодавства