logo
Nosik_Zagalna_chastina

Державний земельний кадастр: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значеня

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є особливим на ціональним багатст­вом, що перебуває під особливою охоро­ною держави. З ме­тою забезпечення ра­ціонального використання і охорони земель чинний ЗК України по­кладає на органи державної влади та місцевого самоврядування обов'язки щодо ведення державного земельного кадастру. Тому в земельному праві державний земельний кадастр розглядається як одна із функцій державного і самоврядного управління у сфері ра­ціонального використання та охорони земель, а також регулювання земельних відносин.

Правова природа державного земельного кадастру полягає в тому, що такий кадастр має здійснюватися лише державою в особі її орга­нів чи органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому законодавством України. Це означає, що для практики правового ре­гулювання земельних відносин юридичне значення можуть мати ли­ше дані державного земельного кадастру.

Як функцію державного регулювання земельних відносин держав­ний земельний кадастр слід розглядати крізь призму правовідносин, що виникають між відповідними суб'єктами у сфері земельно-кадастрової діяльності, пов'язаної з одержанням, обробкою, збере­женням і використанням інформації про природний, господарський і правовий стан землі як об'єкта права власності українського народу і особливого національного надбання, що перебуває під особливою охо­роною держави.

Об'єктом таких правовідносин є документована інформація про природний, економічний, правовий режим землі й земельних ділянок у межах території України, що використовуються як просторовий операційний базис для місць розселення людей і об'єктів виробничої діяльності, головний засіб виробництва у сільському та лісовому гос­подарстві, як основа навколишнього природного середовища. Отже, є всі підстави говорити про існування самостійного виду земельно-ка­дастрових інформаційних правовідносин у системі земельно-інформаційних суспільних відносин, що регулюються нормами права. Тому - ведення державного земельного кадастру має забезпечуватися нор­мами не лише земельного законодавства, а й чинного інформаційного законодавства України.

Суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних правовідносин є центральні та місцеві органи державної влади і місцевого самовряду­вання, до компетенції яких належить визначення правових засад ве­дення державного земельного кадастру, проведення земельно-кадастрових робіт, збір і використання даних державного земельного кадас­тру для регулювання земельних відносин. Крім того, суб'єктами зазна­чених правовідносин є також фізичні та юридичні особи, які беруть участь у формуванні кадастрової інформації, її обробці й використанні.

Зміст земельно-кадастрових інформаційних правовідносин станов­лять права і обов'язки зазначених суб'єктів у процесі здійснення зе­мельно-кадастрової діяльності. На основі аналізу норм Закону Украї­ни "Про інформацію" можна визначити поняття земельно-кадастрової діяльності як сукупність дій, спрямованих на одержання, викорис­тання, поширення і зберігання інформації про об'єкти кадастрового обліку (кадастрові облікові одиниці) з метою задоволення потреб гро­мадян, юридичних осіб і держави в кадастровій інформації.

Відповідно до ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр має включати в себе систематизоване зведення документованих ві­домостей про місце розташування та правовий режим цих земельних ділянок, їхню оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну харак­теристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. У державному земельному кадастрі міститься також інформація про суб'єктів права на земельні ділянки. Документом у земельно-кадастрових інформаційних відносинах визнається передбачена за­коном матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. Опис та Індивідуалізація кожної земельної ділянки дозволяє виокремити одну земельну ділянку серед інших, здійснити її якісну та економічну оцінку, присвоїти ко­жній земельній ділянці кадастровий номер. Враховуючи особливості землі як об'єкта права, ЗК України закріплює норму, відповідно до якої дані державного земельного кадастру є основою для ведення ка­дастрів інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 194 ЗК України призначенням державного земе­льного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересова­них підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів і проектів землеустрою.

Складовими частинами державного земельного кадастру є: а) кадас­трове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) еконо­мічна оцінка земель; ґ) грошова оцінка земельних ділянок; д) державна реєстрація земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.

Відповідно до ст. 197 ЗК України кадастрове зонування включає встановлення: а) місця розташування обмежень щодо використання земель; б) меж кадастрових зон і кварталів; в) меж оціночних районів та зон; г) кадастрових номерів (території адміністративно-територі­альної одиниці). Кадастрове зонування є одним із видів земельно-кадастрової діяльності суб'єктів земельно-кадастрових правовідно­син. У ЗК України поняття і зміст кадастрового зонування як одного з видів кадастрової діяльності закріплюється і розкривається вперше. У правовому значенні кадастрове зонування є окремим видом земе­льно-кадастрових правовідносин, що виникають у процесі одержан­ня, поширення, використання документально оформленої інформації про місця розташування визначених відповідно до ст. 110 ЗК Украї­ни обмежень щодо використання земель, меж кадастрових зон і ква­рталів, меж оціночних районів і зон, кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці). Об'єктом таких правовідно­син є земельно-кадастрова документована інформація щодо встанов­лених кадастрових облікових одиниць.

За ЗК України (ст. 198) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, ви­конуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земель­ної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки із суміжними влас­никами та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділян­ки на місцевості; г) установлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) вигото­влення кадастрового плану.

Грошова оцінка земельних ділянок є складовою частиною держав­ного земельного кадастру. Тобто грошову оцінку земельних ділянок слід розглядати як урегульований нормами чинного законодавства окремий вид земельно-кадастрової діяльності відповідних суб'єктів, спрямованої на одержання, поширення, використання інформації, необхідної для визначення розміру земельного податку, ринкової вар­тості земельних ділянок при укладенні цивільно-правових угод, а та­кож для інших потреб.

Суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення грошової оцінки, регулюються нормами земельного, інформаційного, цивільно­го, фінансового законодавства. Об'єктом правовідносин у сфері гро­шової оцінки земельних відносин є інформація щодо господарської й ринкової Цінності земель окремих категорій та земельної ділянки за її місцем знаходження.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері грошової оцінки земель є: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані в проведенні оцінки земельних ділянок; юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їхньої організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок і які отримали ліцензії на виконання землеоціночних робіт у встанов­леному законом порядку; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експе­ртної грошової оцінки земельних ділянок і ліцензію на виконання зе­млеоціночних робіт у встановленому законом порядку; юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їхньої організаційно- правової форми та форми власності, які в установленому законом по­рядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Грошова оцінка земельних ділянок як складова частина державного земельного кадастру поділяється на два види: нормативну та експертну.

Правову основу здійснення оцінки земель, крім ЗК України та За­кону України "Про оцінку земель" становлять також Закони України "Про плату за землю", "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. (з на­ступними змінами і доповненнями), "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", постанови КМ Укра­їни "Про затвердження Методики грошової оцінки земель сільського­сподарського призначення та населених пунктів (тимчасова)", "Про затвердження Методики грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)", "Про експертну грошову оцінку земельних ділянок" від 11 жовтня 2002 р. № 1531.