Підстави, умови, способи набуття і реалізації прав на землю в Україні
Закріплений в Конституції України принцип правомірності набуття суб'єктивних прав на землю потребує законодавчого визначення підстав, умов, способів і порядку виникнення таких прав на землю і земельні ділянки.
Суб'єктивні права на землю можуть набуватися лише за наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення земельних правовідносин. Громадяни, юридичні особи і держава можуть набувати права на земельні ділянки на підставі правостворюючих юридичних фактів, під якими в теорії права розуміють передбачені в законі конкретні життєві обставини, із настанням яких виникає те чи інше право на землю.
Юридичні факти, на підставі яких виникають, змінюються і припиняються права на землю, мають дві основні правові форми - події та дії. Події є об'єктивними життєвими обставинами, з настанням яких закон може пов'язувати виникнення, а також зміну чи припинення прав на землю. Крім того, правовстановлюючі юридичні факти необхідно розглядати у взаємозв'язку із правозмінюючими і правоприпиняючими фактами, зважаючи, що один і той же юридичний факт для одних суб'єктів є підставою виникнення прав на землю, для інших - підставою припинення такого права. З огляду на особливості землі як об'єкта права для виникнення того чи іншого суб'єктивного права на земельну ділянку недостатньо лише одних юридичних актів, які є юридичними фактами. У переважній більшості права на землю виникають на підставі декількох юридичних фактів, що в сукупності становлять юридичний склад, який в науці земельного права сприймається як підстава набуття, реалізації й припинення прав на землю.
Набуття прав на землю потребує не лише законодавчого закріплення підстав виникнення такого права, а й визначення в законі умов ("обставин), за яких передбачені в Конституції України суб'єкти можуть стати власниками чи користувачами земельних ділянок. У чинному земельному законодавстві України підстави та умови набуття у власність земельних ділянок не мають чіткого розмежування, у результаті чого у ЗКУ та інших законах існує термінологічна неузгодженість між такими поняттями, як "підстави", "умови", "випадки" щодо виникнення права власності на землю чи прав на користування землею. Умови набуття права власності на землю в ЗКУ не конкретизовані, не приведені в певну систему.
У земельно-правовій літературі не дається загального визначення поняття "умови набуття права власності на землю". В етимологічному значенні термін "умова" тлумачиться як необхідна обставина, яка уможливлює здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь, або як обставини, особливості реальної дійсності, за яких відбувається чи здійснюється що-небудь, або ж як правила, які існують чи встановлені в тій чи іншій галузі життя, діяльності, що забезпечують нормальну роботу чого-небудь.
Виходячи із цього, до умов набуття прав на землю можуть бути віднесені конкретні вимоги щодо правового становища суб'єктів, приписи, у яких вміщені дозволи, правила, норми, стандарти, заборони, що забезпечують виникнення права власності на земельні ділянки чи прав на користування землею. Виходячи із змісту ст. 14 Конституції України, юридичне значення повинні мати лише обставини і правила чи норми, закріплені в законі. У такому разі умови набуття права власності на землю матимуть самостійне юридичне значення, оскільки їхнє виконання чи додержання дозволяє фізичним і юридичним особам, а також державі реалізувати суб'єктивне право власності на земельну ділянку за наявності тих чи інших юридичних фактів (юридичних складів).
При цьому не варто ототожнювати умови і підстави набуття прав на землю, оскільки кожна із цих категорій має самостійне значення для набуття прав на землю. Якщо підстави набуття прав на землю являють собою об'єктивні події, а також вольові дії тих чи інших суб'єктів, то умови набуття таких прав на землю необхідно розглядати через призму певних обставин, правил, норм, за наявності яких громадяни, юридичні особи чи держава можуть стати власниками чи користувачами земельних ділянок. У поєднанні з підставами набуття прав на землю умови забезпечують можливість згаданим суб'єктам Одержати земельну ділянку на юридичному титулі права власності чи права користування.
Умови набуття суб'єктами прав на земельні ділянки можна поділити на дві групи: загальні й спеціальні. До загальних умов виникнення прав на земельні ділянки для всіх суб'єктів належать правомірність набуття того чи іншого права, а також волевиявлення особи чи прийняття органами державної влади і місцевого самоврядування рішення щодо передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок. Спеціальні умови виникнення суб'єктивних прав на земельні ділянки можуть бути визначені для всіх елементів земельних правовідносин, а також щодо способів і порядку набуття прав на землю.
Закріплюючи підстави набуття у власність чи в користування земельних ділянок, закон має встановлювати вимоги, правила, норми, дозволи стосовно правового становища громадян, юридичних осіб і держави як можливих суб'єктів права власності на землю чи права користування землею, правового режиму земельних ділянок, організаційно-правового механізму виникнення суб'єктивних прав на земельні ділянки. Зокрема, громадяни і юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки за наявності у них загальної цивільної й спеціальної земельної право-дієздатності, громадянства України, досвіду роботи, статусу підприємця, освіти, реєстрації юридичної особи в Україні тощо. Так, наприклад, у законі України "Про фермерське господарство" передбачені спеціальні умови набуття у власність земельних ділянок громадянами, які створюють таке господарство: громадянство України; повна право-дієздатність; проходження професійного відбору.
Спеціальні умови набуття у власність земельних ділянок можуть бути передбачені в законі щодо земель окремих категорій. Так, землі сільськогосподарського призначення можуть перебувати у власності юридичних осіб України, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво. Порядок набуття у власність земельних ділянок також може мати певні умови, що мають бути виконані відповідними суб'єктами: кількість земельних ділянок, що може мати одна особа у власності; мінімальні й максимальні розміри земельних ділянок; проведення земельних торгів тощо.
Набуття суб'єктивних прав на земельні ділянки громадянами, юридичними особами і державою має здійснюватися способами, визначеними в законі. У чинному земельному законодавстві України не міститься конкретних приписів щодо способів набуття права власності на землю. У ЗК України та інших нормативно-правових актах для регулювання відносин у сфері набуття права власності на землю використовуються такі категорії, як передача, придбання, приватизація, а також купівля-продаж та інші цивільно-правові угоди.
Слово "спосіб" тлумачиться як певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь, досягти чогось. В юридичному значенні способи набуття прав на землю необхідно розглядати через призму загальнотеоретичних положень щодо можливих засобів, прийомів правового регулювання суспільних відносин: дозволяння, зобов'язання (веління), заборони, які органічно поєднані із суб'єктивними правами та формами їхньої реалізації (використання, виконання, додержання).
Способи набуття прав на землю забезпечують динаміку реалізації об'єктивного права в суб'єктивне, а також механізм переходу суб'єктивного права на земельні ділянки відповідно до законних підстав виникнення такого права, сприяють задоволенню інтересів громадян, юридичних осіб, держави щодо прав на землю за допомогою законодавчо закріплених засобів організаційно-правового і процесуального характеру.
Виходячи із цього, способи набуття прав на землю визначаються з урахуванням передбачених у законі підстав виникнення та змісту того чи іншого суб'єктивного права на землю. Без таких підстав закріплені в законі засоби, прийоми, дії щодо набуття прав на землю не породжують юридичних наслідків. При цьому поєднання тих чи інших способів створює відповідний режим правового регулювання земельних відносин, що виникають у зв'язку з набуттям громадянами, юридичними особами і державою суб'єктивних прав на земельні ділянки.
Способи набуття прав на землю не можуть бути раз і назавжди встановлені в законі, оскільки їхнє визначення в законодавстві й застосування на практиці залежить від багатьох історичних, соціальних, економічних та інших об'єктивних обставин. Еволюцію законодавчого визначення способів здійснення прав на землю в Україні ^можна характеризувати як поступовий перехід від повної заборони до встановлення окремих дозволянь з наступним запровадженням зобов'язань щодо набуття громадянами і юридичними особами права власності чи інших прав на землю.
З огляду на особливості підстав, умов, способів і порядку набуття прав на землю питання щодо визначення моменту, з якого передбачені в Конституції України фізичні й юридичні особи та держава стають титульними власниками чи користувачами визначених на місцевості земельних ділянок, мають виключне значення для забезпечення здійснення суб'єктивних прав на землю. З моменту виникнення суб'єктивного права на землю громадяни, юридичні особи і держава набувають юридичного статусу суб'єктів права власності на землю чи права користування землею і тому можуть реалізовувати свої г правомочності власника чи користувача земельної ділянки в передбачених законом і договором межах, а також мають виконувати встановлені законом і договором обов'язки, дотримуватися наявних обмежень і обтяжень щодо земельної ділянки і здійснення прав на землю, нести юридичну відповідальність за порушення законодавства, законними способами захищати свої права на землю. Ураховуючи ці та інші чинники, у земельному законодавстві України закріплювалися норми, у яких було визначено, з якого моменту громадянин чи юридична особа вважалися власником земельної ділянки. Відповідно до ст. 14 Конституції України момент виникнення права власності та інших прав на земельні ділянки має визначатись у законі. Так, наприклад, аналіз прийнятих з 1992 р. в Україні законів у сфері земельного права дозволяє назвати чотири способи визначення моменту виникнення права власності на землю у фізичних та юридичних осіб:
а) після одержання Державного акта на право власності на землю;
б) після прийняття відповідною радою рішення про приватизацію земельних ділянок громадянами України; в) після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки; г) після одержання Державного акта на право власності на землю та його державної реєстрації.
- § 9. Право на земельну частку (пай):
- Функції земельного права України
- Принципи земельного права України
- Методи в земельному праві України
- Система і структура земельного права України
- Співвідношення та взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи України
- Основні етапи, стан і тенденції розвитку земельного права України
- Поняття та особливості джерел земельного права України
- Види джерел земельного права України
- Нормативно-правові акти як джерела земельного права України
- Міжнародно-правові акти та договори в системі джерел земельного права України
- Нормативні акти Конституційного Суду України в системі джерел земельного права України
- Узагальнення судової практики в системі джерел земельного права
- Адаптація земельного законодавства України до права Європейського Союзу
- Поняття та види прав на землю в Україні
- Здійснення прав на землю в Україні
- Підстави, умови, способи набуття і реалізації прав на землю в Україні
- Розділ 5 право власності на землю в україн
- Форми права власності на землю
- Право власності українського народу на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право власності громадян на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право власності юридичних осіб на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припиненн
- Право власності держави на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право територіальних громад на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Припинення права власності на землю
- Право на загальне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на оренду землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на постійне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Земельні сервітути: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на іпотеку землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Право на земельну частку (пай): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- Поняття і види юридичних обов'язків власників землі та землекористувачів
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за законом
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за договором й іншими правочинами
- Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за рішеннями суду
- Конституційні гарантії здійснення суб’єктивних прав на землю
- Законодавчі гарантії здійснення суб'єктивних прав на землю
- Юридичний захист земельних прав: поняття, форми, способи, порядок здійснення
- Об'єкти земельних правовідносин
- Суб'єкти земельних правовідносин
- Зміст земельних правовідносин
- Земельні реформаційні правовідносини в Україні
- Державне регулювання земельних відносин органом законодавчої влади України
- Державне регулювання земельних відносин органами виконавчої влади України
- Юрисдикція органів судової влади України у сфері державного регулювання земельних відносин
- Юрисдикція органів місцевого самоврядування у сфері державного регулювання земельних відносин в Україні
- Землеустрій: поняття, правові форми, види, порядок здійснення та юридичне значення
- Моніторинг земель: права моніторинг земельного регулювання поняття, правові форми, види,
- Державний земельний кадастр: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значеня
- Державна реєстрація прав на землю: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значення
- Стадія - установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав на земельну ділянку та їхні обмеження.
- Стадія - державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав і внесення даних до Державного реєстру прав.
- Справляння плати за землю: поняття та юридичне значення види і форми плати за землю, порядок справляння
- Примусове відчуження земельних ділянок3 мотивів суспільної НеОохідності
- Нормування і стандартизація у сфері регулювання земельних відносин
- Правова охорона землі як основного національного багатства
- Межування земель: поняття, порядок здійснення та юридичне значення
- Вирішення земельних спорів землевласників і землекористувачів.
- Контроль за додержанням законодавства у сфері використання та охорони земель
- Поняття, підсТаВи Та види юридичної відповідальності
- Особливості адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства
- Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за порушення земельного законодавства
- Земельно-правова відповідальність:поняття, підстави, порядок притягнення
- ОсОблИвості кримінальної відповідальності пОрушеНня земельного законодавства