Здійснення прав на землю в Україні

З'ясування юри­дичної природи по­няття "здійснення прав на землю по­требує розкриття змісту таких термінів, як "здійснювати","реалі­зувати","виконува­ти", "набувати".

У Великому тлумачному словнику слово "здійснювати" включає в себе два значення: 1) запроваджувати, втілювати в життя, робити що-небудь дійсним, реальним; 2) виконувати, робити ... що-небудь. Термін "реалізувати" тлумачиться у значенні здійснювати, робити ре­альним, втілювати що-небудь у життя. Поняття "виконувати" означає здійснювати що-небудь, реалізувати завдання, наказ, задум тощо, проводити в життя. "Набувати" означає ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати кого-, що-небудь.

Порівнюючи вказані поняття, можна прийти до висновку, що зміст поняття "здійснювати" охоплює терміни "реалізувати", "виконувати" і "набувати", оскільки означають завершену дію або ж процес, пов'яза­ний з матеріалізацією ідеї, задуму, правила, норми, наказу, закону тощо в дійсність. Водночас "виконувати" пов'язується з тим чи іншим зобов'язанням у процесі реалізації чого-небудь.

Саме в такому розумінні й співвідношенні наведених вище термі­нів у загальній теорії права, а також у галузевих юридичних науках розкриваються поняття, способи, форми здійснення права через ме­ханізм реалізації правових норм; реалізація права розглядається че­рез призму соціальної поведінки суб'єктів права, у якій втілюються приписи правових норм як форм практичної діяльності людей із здій­снення прав і виконання обов'язків.

Зазначені загальнотеоретичні підходи до розуміння сутності реалі­зації права є прийнятними до визначення юридичної природи здійс­нення прав на землю відповідно до Конституції України. Так, напри­клад, лише на основі загального припису щодо сформульованого в преамбулі Конституції України поняття "Український народ", можна забезпечити реалізацію норм чинного законодавства щодо здійснення влади і права власності на землю, визначити місце і роль держави в регулюванні земельних відносин в умовах розбудови громадянського суспільства. Здійснення прав на землю передбачає втілення в життя норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію органів дер­жавної влади та місцевого самоврядування у сфері регулювання зе­мельних відносин, реалізації прав власника на землю від імені українського народу, у сфері інституційно-функціонального забезпечення реалізації прав на землю, визнання суб'єктами права власності на зе­мельні ділянки фізичних і юридичних осіб, іноземних держав, міжна­родних організацій тощо. Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах спрямована на забезпечення здійснення суб'єктив­них прав на землю і земельні ділянки всіма суб'єктами, використання її для задоволення особистих потреб у використанні землі.

Поєднання суб'єктивних прав на землю та їхнє здійснення полягає в тому, що зміст суб'єктивного права містить у собі законодавчо за­безпечену можливість конкретної поведінки правомочної особи, тоді як здійснення права потребує волевиявлення суб'єктів щодо вчинен­ня відповідно до закону реальних конкретних дій, пов'язаних із пере­творенням цієї можливості на дійсність, тобто набуттям прав на зем­лю, володінням, користуванням і розпорядженням землею тощо.

У теорії права суб'єктивні права розглядаються в єдності з інтере­сами особи та взаємозв'язку з об'єктивним правом як сукупністю чинних юридичних норм, що набули своєї об'єктивації в офіційних державних актах і тому стають незалежними від розсуду окремих ін­дивідів, при цьому суб'єктивне право надає уповноваженій особі такі можливості щодо права діяти на свій розсуд, вимагати від інших осіб належної поведінки, на захист свого права.

Виходячи із цих загальнотеоретичних положень, зміст здійснення суб'єктивних прав на землю становлять закріплені в нормах права можливості уповноваженої особи вчинювати певні дії, спрямовані на перетворення повноважень чи правомочностей тієї чи іншої особи в реальну дійсність. При цьому здійснення прав передбачає правомірну активну чи пасивну поведінку правомочної особи.

В основі здійснення суб'єктивних прав на землю лежать потреби та інтереси особи щодо реалізації правомочностей чи повноважень вла­сника землі, землекористувачів, пов'язаних з використанням землі. Реалізація чи утримання від здійснення можливостей суб'єктивних прав на землю цілком залежить від волевиявлення особи, оскільки ре­алізація інтересу передбачає активну діяльність уповноваженої особи.

Вольова поведінка власника чи іншої особи щодо можливості вчи­нення певних дій, пов'язаних з реалізацією прав на землю, включає в себе дві різні за своєю юридичною природою складові: з одного боку, особа має діяти відповідно до закону, з іншого - самостійно на свій роз­суд приймає рішення здійснювати те чи інше суб'єктивне право на зем­лю, чи обрати іншу форму використання землі, або ж зовсім не мати зе­млю на відповідному правовому титулі. Приватизація землі, відчуження земельних ділянок, участь у земельних торгах, відмова від прав на земе­льну ділянку тощо відбуваються тоді, коли зацікавлена особа на свій розсуд виявляє волю діяти чи не діяти з тим, щоб задовольнити свої по­треби та інтереси в здійснення права власності на землю.

Наявність у земельному законодавстві імперативних і диспозитивних норм допускає можливість особі діяти на свій розсуд, тобто виявляти волю, обирати відповідно до закону найоптимальнішу поведінку щодо використання та охорони землі, захисту порушених прав на землю.

Юридична сутність здійснення суб'єктивних прав на землю не об­межується лише фактичною активною поведінкою (діяльністю) влас­ника чи уповноваженої особи, пов'язаною з реалізацією уповноважу­ючих норм права. У теорії права аксіомою є взаємозв'язок суб'єктив­ного права із суб'єктивними юридичними обов'язками, закріпленими в зобов'язуючих, а також забороняючих нормах, які приписують особі утримуватися від конкретних дій, зазначених у нормі права.

У таких випадках здійснення суб'єктивних прав на землю розгля­дається як установлена юридичними нормами і забезпечена держа­вою міра належної (або необхідної) поведінки суб'єкта, що передбачає дію чи бездіяльність власника або іншої уповноваженої особи для за­доволення інтересів правомочної особи.

Здійснення прав на землю потребує також і виконання кореспон­дуючих цим правам обов'язків, що спричиняє виникнення, зміну чи припинення земельних правовідносин.

Отже, здійснення прав на землю можна визначити як правомірну, активну, вольову (владну), охоронювану державою міру можливої або необхідної поведінки суб'єктів, що проявляється у вчиненні згідно із законом і на розсуд особи дій або бездіяльності, спрямованих на реа­лізацію норм права у сфері використання й охорони землі на різних юридичних титулах з метою задоволення потреб та інтересів суб'єктів земельних правовідносин.