Моніторинг земель: права моніторинг земельного регулювання поняття, правові форми, види,

За чинним ЗК України моніторинг земель - це система спостережен­ня за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст. 191-192).

Основним завданням моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобі­гання або усунення дії негативних процесів.

Завдання моніторингу земель логічно випливає з його призначення і включає в себе такі правові форми: довгострокові й систематичні спостереження за станом земель, інших природних ресурсів, здатних впливати на якість земель; аналіз екологічного стану земель і прогно­зування його змін, особливо еколого-економічних наслідків деграда- цій земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негатив­них процесів; інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціональ­ного використання природних ресурсів та екологічної безпеки; інфо­рмаційне обслуговування органів державної виконавчої влади, орга­нів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною ін­формацією населення країни та міжнародних організацій.

Крім цього, завданнями моніторингу земель може бути інформа­ційне забезпечення ведення державного земельного кадастру, усіх видів використання земель, організації та здійснення землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель власни­ків земельних ділянок.

Моніторинг земель визначається національним законодавством складовою частиною державної системи моніторингу довкілля, оскі­льки отримані внаслідок спостереження за станом земель відомості об'єктивно характеризують вплив хімічних, фізичних і біологічних факторів на навколишнє природне середовище, рівень його забруд­нення, у тому числі рівень забруднення ґрунтів.

Моніторинг довкілля - це система спостереження за станом навко­лишнього природного середовища, яка регулюється Законом України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного сере­довища", Законом України від 18 лютого 1999 р. "Про гідрометеоро­логічну діяльність", Законом України від 11 лютого 1998 р. "Про мет­рологію та метрологічну діяльність", природоресурсним законодавст­вом, а також спеціальним нормативним актом - Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою КМ України № 391 від ЗО березня 1998 р.

Система моніторингу довкілля - це відкрита інформаційна систе­ма, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.

За чинним ЗК України залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.

Національний моніторинг охоплює всю територію України; регіона­льний моніторинг проводиться на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов; лока­льний - на територіях нижче регіонального рівня, окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Відповідно до міжнародних програм Україна може брати участь у роботах з глобального моніторингу земель. Крім цього, спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності їхнього прове­дення поділяються на: базові (вихідні, які фіксують стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель); періоди­чні (через рік і більше); оперативні (фіксують поточні зміни).

Організаційна інтеграція суб'єктів системи^ моніторингу довкілля на всіх рінях здійснюється органами Міністерства охорони навколи­шнього природного середовища України на основі загальнодержав­них і регіональних (місцевих) програм та укладених між цими суб'єк­тами угод про спільну діяльність.

Ведення моніторингу земель уперше в Україні було запроваджено ЗК України, прийнятим 18 грудня 1990 р., та конкретизовано в По­ложенні про моніторинг земель, затвердженому постановою КМ Укра­їни № 661 від 20 серпня 1993 р.

Відповідно до Положення про моніторинг земель об'єктом моніто­рингу є весь земельний фонд незалежно від форм власності на землю.

ЗК України визначає органи державної виконавчої влади, які упо­вноважені забезпечувати ведення моніторингу земель як функцію управління в галузі використання, відтворення та охорони земель. Так, наприклад, КМ України має встановлювати порядок проведення моніторингу земель.

Спеціально уповноваженими органами в цій сфері визначаються Державний комітет України із земельних ресурсів і Міністерство охо­рони навколишнього природного середовища України. Відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля Мінприроди України організує ведення моніторингу всіх природних ресурсів. В його складі функціонує Державна гідрометеорологічна служба, яка забезпечує проведення базових спостережень за забрудненням на­вколишнього природного середовища, у тому числі за станом земель, які здійснюються шляхом зйомок із космічних апаратів, висотних лі­таків, засобів малої авіації, а також наземних зйомок і функціону­вання інших моніторингових систем.

Держкомзем України здійснює моніторинг ґрунтів і ландшафтів; зрошувальних і осушувальних земель; берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток, гідротехнічних споруд.

Крім цих органів, до державної системи моніторингу довкілля вхо­дять й інші органи державної виконавчої влади, які в межах своїх повноважень забезпечують моніторинг відповідних категорій земель. Це такі органи, як Міністерство охорони здоров'я України, Держав­ний комітет лісового господарства України, Державний комітет вод­ного господарства України, Міністерство аграрної політики України, Національне космічне агентство України, інші заінтересовані підпри­ємства, установи та організації.

Так, на Міністерство охорони здоров'я України покладається ве­дення моніторингу ґрунтів у місцях проживання і відпочинку насе­лення, у тому числі на природних територіях курортів - на вміст пес­тицидів, важких металів тощо; на Мінагрополітики України - ведення моніторингу ґрунтів сільськогосподарського використання; на Держ- комлісгосп України - ведення моніторингу ґрунтів земель лісогоспо­дарського призначення, на Держводгосп України - ведення моніто­рингу зрошувальних і осушуваних земель тощо.

Система спостереження за станом усіх земель в Україні включає низку послідовних стадій: збирання, оброблення, передавання, збе­реження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їхніх змін, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийнят­тя рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель і дотри­мання вимог екологічної безпеки.

Так, збирання інформації про стан земель здійснюється шляхом систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості ґрун­тів (розвиток водної й вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогос­подарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими мета­лами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами; стану бе­регових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідроте­хнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, селе­вими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами; стану земель населених пунктів, територій, зайнятих наф­тогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками авто­транспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоак­тивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

Оброблення інформації про стан земель оцінюється шляхом аналізу ряду послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.

Інформаційне забезпечення моніторингу земель складається з да­них, які мають необхідну повноту для об'єктивної оцінки ситуації, її моделювання та прогнозування.

Передавання інформації про стан земель забезпечується шляхом створення автоматизованої інформаційної системи моніторингу зе­мель. Узагальнена по районах, містах, областях, АР Крим, а також по окремих природних комплексах інформація, одержана під час спо­стережень за станом земель, передається в пункти збору автоматизованої системи обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів і Комітету по земельних ресурсах АР Крим. В автоматизованих системах інформація про стан земель нагромаджується в архівах і банках даних і зберігається для подаль­шої її обробки та оцінки.

За результатами оцінки стану земель складаються доповіді, прогнози, рекомендації, які подаються до органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держкомзем України для вжиття заходів до відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів.

Узагальнює відповідну інформацію з усіх категорій земель і за від­повідний період Держкомзем України. Узагальнена інформація про стан земель в Україні покладається в основу підготовки Мінприроди України розділу про стан земель у Національній доповіді про стан на­вколишнього природного середовища в Україні за рік.

Отже, моніторинг земель в умовах шкідливого техногенного та природного впливу на якість навколишнього природного середовища виступає необхідним попереджувальним засобом охорони земель від їхнього нераціонального використання, запобігання необгрунтовано­му вилученню земель сільськогосподарського призначення, захисту їх від забруднення небезпечними речовинам