Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за законом

Юридичні обов'я­зки власників земе­льних ділянок і зем­лекористувачів за­кріплені в уніфіко­ваних і диференці­йованих актах чин­ного земельного законодавства - Конституції України, законах і підзаконних норматив­но-правових актах, що дозволяє умовно класифікувати їх на консти­туційні та законодавчі.

Конституційні обов'язки є одним з елементів земельно-правового статусу власників земельних ділянок і землекористувачів, мають по­стійний та однаковий обсяг вимог для всіх осіб незалежно від суб'єк­тів і виду прав на землю, категорії земель, їхнє виконання забезпечу­ється нормами прямої дії Основного закону держави. Відповідно до ст. 13 та ст. 41 Конституції України власність зобов'язує, власність на землю не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66). Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в по­рядку і розмірах, установлених законом (ст. 67), у тому числі й плату за землю. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен власник землі чи землекористувач зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права й сво­боди, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Конституційні обов'язки власників і користувачів земельних діля­нок конкретизуються в законах, які визначають перелік обов'язків, їхній зміст, підстави і порядок установлення, закріплюють вид та мі­ру відповідальності за невиконання юридичних обов'язків землевлас­никами та землекористувачами. Базою серед цих законів визнається нині ЗК України, у ст. 91 якого визначено обов'язки власників земе­льних ділянок, а в ст. 96 - обов'язки землекористувачів.

За своєю юридичною природою ці обов'язки мають загальний хара­ктер і поширюються на всіх власників земельних ділянок і землекорис­тувачів незалежно від специфіки їхнього правового становища, виду та форми прав на землю, особливостей правового режиму земельної ділянки, порядку набуття прав на землю тощо. Так, наприклад, влас­ники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані: а) забезпечува­ти використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власни­ків суміжних земельних ділянок і землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі; д) своєча­сно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам міс­цевого самоврядування дані про стан і використання земель й інших природних ресурсів у порядку, установленому законом; е) дотримува­тися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з установленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наведений перелік обов'язків не є вичерпним. Законом можуть бу­ти встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок і землеко­ристувачів, які зумовлюються специфікою суб'єктно-об'єктного скла­ду, особливостями набуття та реалізації прав на землю тощо. Напри­клад, у ЗК України передбачено обов'язок іноземних громадян, інозе­мних юридичних осіб, а також осіб без громадянства здійснити від­чуження протягом року отриманих у спадщину земель сільськогоспо­дарського призначення. Спеціальні обов'язки власників землі й зем­лекористувачів установлені також у законах "Про меліорацію земель", "Про охорону земель", "Про іпотеку", "Про оренду землі", "Про землеуст­рій", "Про оцінку земель", "Про плату за землю", "Про планування і за­будову територій", "Про особливості приватизації об'єктів незаверше­ного будівництва", "Про фермерське господарство", "Про особисте се­лянське господарство", "Про сільськогосподарську кооперацію" тощо.

За законом власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'я­зані використовувати належні їм земельні ділянки відповідно до їх­нього цільового призначення. При цьому громадяни та юридичні осо­би не мають права самостійно змінювати цільове призначення земе­льних ділянок, які перебувають в їхній власності. У випадку необхід­ності зміна цільового призначення земель здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, визначеному ст. 20 ЗК Украї­ни, а також Порядком зміни цільового призначення земель, які пере­бувають у власності громадян та юридичних осіб, затвердженим по­становою КМ України від 11 квітня 2002 р. Порушення власником земельної ділянки порядку зміни цільового призначення земель тягне негативні юридичні наслідки, передбачені ст. 21 ЗК України, а саме: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмову в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у пору­шенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Конституція України (ст. 41) передбачає, що використання власності не може погіршувати екологічної ситуації й природні якості землі. Тому на власників земельних ділянок і землекористувачів покладається обо­в'язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, зок­рема Закону України "Про охорону навколишнього природного середо­вища", ЛК України, ВК України, Кодексу України про надра, Закону України "Про природно-заповідний фонд", інших нормативно-правових актів, які визначають низку екологічних обов'язків громадян та юриди­чних осіб з метою гарантування екологічної безпеки, збереження, від­творення та раціонального використання природних ресурсів.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону навколиш­нього природного середовища" громадяни України зобов'язані берег­ти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього при­родного середовища, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів і лімітів викорис­тання природних ресурсів, вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів і штрафи за екологічні правопорушення, компен­сувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впли­вом на навколишнє природне середовище тощо. Спеціальні обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів щодо охорони зе­мель як складової довкілля визначені в ст. 5 ЗК України, відповідно до якої використання землі в Україні має базуватися на принципах поєднання особливостей використання землі як територіального ба­зису, природного ресурсу й основного засобу виробництва, забезпе­чення раціонального використання та охорони земель, пріоритету вимог екологічної безпеки.

Використання землі в Україні є платним. Власники земельних діля­нок і постійні землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати зе­мельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридич­них і фізичних осіб за користування земельними ділянками, а орен­дарі - орендну плату. Розмір земельного податку не залежить від ре­зультатів господарської діяльності власників землі. Ставки земельного податку, терміни та порядок його сплати визначені в ст. 206 Земель­ного кодексу України, Законі України "Про плату за землю", інших нормативно-правових актах. Розмір, форма і строки внесення оренд­ної плати на землю встановлюється за згодою сторін у договорі орен­ди відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Основний закон визначає, що власність не повинна використову­ватися на шкоду людині й суспільству (ст. 13), використання власнос­ті не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства (ст. 41}. Указане конституційне положення кон­кретизовано ЗК України, який покладає на власників земельних діля­нок і землекористувачів обов'язок утримуватися від порушення прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів. Разом із тим, обов'язок власників земельних ділянок щодо забезпечення реалі­зації прав інших осіб дещо звужений в зазначеній статті, оскільки йдеться про гарантії прав та інтересів лише власників суміжних земе­льних ділянок і землекористувачів. При цьому законодавчо невизначеними залишаються гарантії прав на землю інших суб'єктів - грома­дян, які мають право загального землекористування, юридичних осіб, які є власниками або користувачами несуміжних земельних ділянок, держави, територіальних громад, українського народу.

У випадку порушення прав і законних інтересів інших осіб власни­ки земельних ділянок несуть адміністративну, цивільну, кримінальну, земельну відповідальність у порядку, визначеному ст. 211-212 ЗК України, ЦК України, Кодексом України про адміністративні право­порушення, КК України. Зокрема, у випадку псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель, порушення правил викорис­тання земель, самовільного зайняття земельної ділянки, несвоєчас­ного повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, знищення ме­жових знаків, незаконного використання земель державного лісово­го фонду на винних осіб покладається адміністративна відповідаль­ність у вигляді штрафу.

Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані підви­щувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі шляхом застосування екологобезпечних технологій обробітку і техні­ки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо. З метою відновлення та підвищення родючості ґрунтів, збере­ження інших корисних властивостей землі власники та користувачі земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи з рекультивації, консервації або меліорації земельних ділянок. Так, відповідно до ст. 52 Закону "Про охорону земель" рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і ма­теринських порід і в гідрологічному режимі внаслідок проведення гір­ничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт. При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, влас­ники земельних ділянок зобов'язані знімати відокремлену ґрунтову масу, зберігати її та переносити на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації пору­шених земель і підвищення родючості ґрунтів.

Ст. 51 Закону "Про охорону земель" передбачено, що консервації підлягають деградовані й малопродуктивні землі, господарське вико­ристання яких є екологічно небезпечним та економічно неефектив­ним, а також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких немо­жливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їхнього здоров'я. Відповід­но до ст. 1 Закону "Про меліорацію земель" меліорація земель - ком­плекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з ме­тою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режи­му ґрунтів, збереження і підвищення їхньої родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

За чинним земельним законодавством України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані своєчасно надавати відповід­ним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель й інших природних ресурсів у порядку, установленому законом.

За чинним ЗК України (ст. 103-109) власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані дотримуватися правил добросусідства та ^г обмежень, пов'язаних з установленням земельних сервітутів і охорон­них зон. Зокрема, власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, за яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок заподіюється найменше незручностей (заті­нення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Во­ни також зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпусти­мий вплив) і повинні співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сі­возмін, установлення, зберігання межових знаків тощо).

Земельне законодавство покладає на власників земельних ділянок і землекористувачів обов'язок зберігати геодезичні знаки, протиерозій­ні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Порядок охорони геодезичних пунктів визначений в Законі України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" від 23 грудня 1998 р. та постанові КМ України "Про Порядок охорони геодезичних пунктів"

від 19 липня 1999 р. Закріплення геодезичних пунктів на місцевості здійснюється спеціальними інженерними пристроями і спорудами. Знесення або перезакладка геодезичних пунктів здійснюється лише з дозволу Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМ України і його підрозділів відповідно до їхньої компетенції.

Обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів щодо збереження мереж зрошувальних і осушувальних систем закріплені в Законі України "Про меліорацію земель", відповідно до якого експлуа­тація меліоративних систем повинна забезпечувати оптимальний во­дний і повітряний режим ґрунтів, створення умов для високоефекти­вного та екологічно безпечного використання меліорованих земель. Експлуатація меліоративних систем забезпечується відповідно до проектної документації й відповідних правил, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства та меліорації земель за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади. Виконання в зоні розміщення та функціонування меліоративних систем і окремих об'­єктів інженерної інфраструктури, а також на прилеглій території будь-яких робіт, що можуть вплинути на технічний стан і режим екс­плуатації цих систем і об'єктів інженерної інфраструктури, допуска­ється лише після попереднього погодження проекту виконання цих робіт у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарст­ва та меліорації земель.

Крім ЗК України, обов'язки власників земельних ділянок і землеко­ристувачів закріплені також в інших законах і підзаконних нормативно-правових актах. Такі обов'язки, як правило, мають спеціальний характер і встановлюються залежно від специфіки правового стано­вища суб'єктів прав на землю, виду і форми таких прав, порядку їх­нього набуття та здійснення, особливостей правового режиму земель­ної ділянки тощо.

Зокрема, відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділян­ку в стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земе­льної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земель­ною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвес­ти до погіршення стану самого об'єкта оренди.

У ст. 25 зазначеного закону передбачені обов'язки орендаря земе­льної ділянки, а саме: приступати до використання земельної ділянки в строки, установлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виковувати встановлені щодо об'єк­та оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призна­чення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призна­чення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оре­нди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власни­ки і користувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок при здійс­ненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог зе­мельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не за­вдають шкідливого впливу на стан земель і родючість ґрунтів; підви­щувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техні­ки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні проти­ерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших за­ходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням ро­дючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пес­тицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню ви- шукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом зе­мель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповід­ні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування що­до стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму викори­стання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати вико­ристання земельних ділянок за цільовим призначенням і дотримува­тися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забез­печувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмі­чення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, під­топлення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; ужива­ти заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до Указу Президента України ' Про захист прав власни­ків земельних часток (паїв)" від 21 квітня 1998 р. передбачено обов'я­зок проведення реєстрації договору купівлі-продажу, дарування, міни права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом після його нотаріального посвідчення. Положенням про спеціальні сировинні зо­ни для виробництва сільськогосподарської продукції, затвердженим постановою КМ України від 26 червня 1996 р., визначено обов'язки власників і користувачів земельних ділянок, яким надано статус спе­ціальної сировинної зони для виробництва сільськогосподарської продукції дитячого і дієтичного харчування. Так, у спеціальній сиро­винній зоні забороняється: застосування пестицидів; будівництво промислових та інших хімічних об'єктів, що негативно впливають на агрокліматичний та екологічний стан, за винятком випадків, коли це є стратегічно необхідним; застосування гормональних препаратів для інтенсифікації виробництва тваринницької продукції.

Спеціальні обов'язки власників земельних ділянок і землекористу­вачів визначені також в інших законах і підзаконних нормативно-правових актах. У випадку невиконання обов'язків власники та ко­ристувачі земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну, кри­мінальну, земельну відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України.