Право на земельну частку (пай): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення

Поняття права на земельну частку (пай) в законодавстві України не закріплено. Із положень законо­давчих актів з пи­тань паювання, на­самперед Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних діля­нок власникам земельних часток (паїв)", п. 17 розд. X "Перехідні по­ложення" ЗК України, Указу Президента України "Про порядок паю­вання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарсь­ким підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р. № 20/95 то­що можна вивести таке визначення: право на земельну частку (пай) в землях, що були передані в колективну власність - це право на оціне­ну в грошовому виразі та визначену в умовних кадастрових гектарах частину переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь недержавного сільськогосподарського підприємства, яка визна­чає рівновелику частку участі члена підприємства в земельному па­йовому фонді господарства і може бути в установленому чинним за­конодавством порядку витребувана в натурі (на місцевості) в само­стійну земельну ділянку.

Від права на земельну частку (пай) в землях, переданих у колекти­вну власність, слід відрізняти специфічне право на приватизацію зе­мель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств у розмірі земельної частки (паю), передбачене ст. 25 ЗК України, а та­кож право на приватизацію земельної ділянки в розмірі земельної ча­стки (паю) деяких осіб, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи (ч. З ст. 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Право на земельну частку (пай) посвідчується сертифікатом. Форма сертифікату на право на земельну частку (пай) визначається поста­новою КМ України № 801 від 12 жовтня 1995 р. "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)".

Об'єкт права на земельну частку (пай) має досить складну структу­ру. З одного боку, право спрямовано на сільськогосподарські угіддя, передані в колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогоспо­дарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ст. 1 Указу Президента України № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським під­приємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р.). Тому саме відповід­на земельна ділянка (ділянки) є об'єктом права. З іншого боку, вто­ринним об'єктом права є дії зобов'язаних суб'єктів, які повинні здійс­нити ті чи інші заходи для виділення земельної частки (паю) в натурі (розподіляють земельні ділянки, установлюють їхні межі, видають державні акти тощо).

Слід звернути увагу, що місцезнаходження конкретної земельної ді­лянки, яка має бути виділена особі зі складу сільськогосподарських угідь, у більшості випадків відоме, воно визначається так званою схе­мою паювання земель колективної власності (згідно зі ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ді­лянок власникам земельних часток (паїв)" ця документація називаєть­ся "проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (гіаїв)"), складеною практично у всіх господарствах, землі яких підляга­ли паюванню. Між тим, формально до виділення в натурі (до отриман­ня відповідного державного акту) суб'єкт права на земельну частку (пай) не має ніяких повноважень із володіння, користування та розпо­рядження конкретною ділянкою, яка повинна бути йому виділена.

Суб'єктами права на земельну частку (пай) при її первинному на­бутті є члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціоне­рного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперати­ву, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (ст. 2 Указу Президен­та України № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і орга­нізаціям" від 8 серпня 1995 р.).

При вторинному набутті права на земельну частку (пай) обмеження по колу суб'єктів практично відсутні - таким суб'єктом може бути будь-яка особа, що правомірно набула право на земельні частку (пай) згідно з відповідним правочином.

Змістом права на земельну частку (пай) є гарантована законом можливість отримання в натурі відповідної земельної ділянки в роз­мірі, що припадає на пай.

Набуття права на земельну частку (пай) можна поділити на пер­винне або вторинне.

Первинним є набуття права на земельну частку (пай), яке відбува­лося при передачі земель у колективну власність. Таке право виника­ло в силу факту членства особи у відповідному господарстві на мо­мент набуття права колективної власності, тобто на момент реєстра­ції та видачі відповідного державного акта на право колективної вла­сності (ст. 22, 23 ЗК України в ред. 1992 р., ст. 2 Указу Президента України № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у коле­ктивну власність сільськогосподарським підприємствам і організаці­ям" від 8 серпня 1995 р.). У подальшому право на земельну частку (пай) підлягало оформленню сертифікатом відповідно до вимог Указу Президента України № 720/95 "Про порядок паювання земель, пере­даних у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р., проте неоформлення сертифікату не означає позбавлення особи права на земельну частку (пай), хоч і значно ускладнює його реалізацію.

Із прийняттям чинного ЗК України право колективної власності на землю законодавством не передбачено, тому первинне виникнення _г права на земельну частку (пай) є неможливим.

Вторинне набуття права на земельну частку (пай) має місце при переході права від одного суб'єкта до іншого.

Реалізація права на земельну частку (пай) є можливою насамперед шляхом виділення ділянки, що належить на пай, у натурі. Виділення земельних часток (паїв) у натурі із земель колективної власності (так зване "розпаювання"), регламентується Законом України "Про поря­док виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 р.

Реалізація права на земельну частку (пай) може здійснюватися шляхом її передачі в оренду. Оренда земельних часток (паїв) передба­чена в Указах Президента України № 1353 "Про гарантування захис­ту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)" від 15 рудня 1998 р., "Про невідкладні заходи щодо прискорення рефор­мування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. № 1529, "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників

земельних ділянок і земельних часток (паїв)" від 2 лютого 2002 р. № 2, постанові КМ України № 672 від 23 квітня 1999 р. "Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оре­нду земельної частки (паю) в грошову", від 24 січня 2000 р. № 119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)" тощо.

Укладення договору оренди права на земельну частку (пай) не мо­же перешкодити громадянину реалізувати вимогу про виділення зе­мельної частки (паю) в натурі до закінчення строку дії договору. У випадку дострокового виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку можна ставити питання про позбавлення орендода­вця права на плату за відповідний період, про стягнення передбаче­ної договором неустойки тощо, але не про те, що його вимога не під­лягає задоволенню.

Право на земельну частку (пай) може бути передано іншім особам з урахуванням обмежень, заборон, передбачених законом. Відповідно до п. 15 розд. X "Перехідні положення" ЗК України до "набрання чин­ності законами України про державний земельний кадастр і про ри­нок земель" заборонено відчуження земельних часток (паїв), крім пе­редачі їх у спадщину.

Право на земельну частку (пай) припиняється у випадку його реалі­зації шляхом виділення в натурі земельної ділянки, що належить на пай.

РОЗДІЛ 7 ЮРИДИЧНІ ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКІВ ТА КОРИСТУВАЧІВ ЗЕМЛІ