logo search
Учебник по ИС

§ 4. Захист географічних зазначень в актах міжнародного законодавства

Питання правового захисту географічних зазначень має актуальність не лише на національному, а й на міжнародному рівні. Слід зазначити, що у світі напрацьована достатня практика захисту цього об'єкта права інтелектуальної власності, яка відповідним чином знайшла закріплення в актах міжнародного

законодавства.

Так, у Рекомендаціях Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) з цього приводу зазначено таке1. Розглядаючи географічні зазначення як спеціальний вид різних позначень, використовуваних у торгівлі, а отже, як особливу категорію інте­лектуальної власності, важливо відрізняти їх від товарних знаків: якщо товарний знак ідентифікує підприємство, яке пропонує для продажу на ринку певні товари або послуги, то географічне зазна­чення ідентифікує географічний район, в якому перебуває одне або кілька підприємств, що виробляють певний вид продукції, Щодо якої використовується географічне зазначення. Таким чином, «власника» географічного зазначення немає не в тому

Всесвітня організація інтелектуальної власності: Основи інтелектуальної власності. — К.: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. - С. 217-218.

443

Р озділ IV. Право інтелектуальної власності на правові засоби...

розумінні, що одна особа або підприємство може не допустити і інших осіб або інші підприємства до використання географічного і зазначення, а в тому, що кожне і будь-яке підприємство, розташо­ване в районі, якого стосується географічне зазначення, має право " використати це зазначення для товарів, які походять із зазначено- \ го району. Разом із тим, право використовувати географічне зазна- ; чення до виробу може бути обмежене дотримання певних умов \ якості, таких, які пропоновані, наприклад, у адміністративних} постановах, що регулюють використання найменувань місць походження (п. 11.8).

Перш за все, охорона означає право перешкоджати не уповноваженим особам використовувати географічне зазначення або щодо виробів, які не походять із зазначеної географічної місцевості, або щодо виробів, які не відповідають приписаним стандартам якості. Крім того, існує другий аспект, що стосується надання охорони, а саме питання охорони географічних зазна­чень від їх перетворення в родові поняття. Як тільки географічне зазначення перейшло до родового поняття, воно втрачає всю свою розпізнавальну здатність і, отже, втрачає свою охорону (п. 11.9).

За відсутності міжнародної угоди вирішувати питання відносно того, чи є географічне зазначення родовим поняттям, слід націо­нальному законодавству.

Аналізуючи норми міжнародних актів, які встановлюють охо­рону географічних зазначень на міжнародному рівні, слід назвати Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, Ма­дридську угоду про припинення неправдивих або таких, що вво­дять в оману, зазначень походження товарів, Лісабонську угоду про охорону найменувань місць походження та їх міжнародної реєстрації.

Зокрема, декілька положень Паризької конвенції про охорону промислової власності стосуються конкретно зазначень походжен­ня або найменувань місць походження: ст. 1 (2) містить посилання на «зазначення походження» і «найменування місць походження» у переліку об'єктів охорони промислової власності; ст. 9 передба­чає деякі санкції, які застосовні у випадках прямого або опосеред-

444