Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

Якщо порушено законні права та інтереси держави і власника особливо цінного сорту рослин України у разі його використання будь-якими суб'єктами господарювання, згідно зі ст. 17 Цивільно­го кодексу власник сорту або його представник можуть звернутися з клопотанням про захист зазначених прав та інтересів до Прези­дента України, який має право вчинити необхідні дії, визначені ст. 106 Конституції України.

У випадках, визначених Конституцією та законами України, автор, власник сорту та їх правонаступники мають право направи­ти клопотання стосовно захисту своїх законних прав та інтересів в уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого само­врядування.

Кримінально-правова відповідальність відрізняється від ци­вільно-правової тим, що порушник прав несе відповідальність вже перед державою, а не безпосередньо перед автором або власником сорту рослин. Згідно з ч. 1 ст. 177 Кримінального кодексу України, до якого внесено відповідні зміни у травні 2003 р. та у лютому 2006 p., незаконне використання сорту рослин, у разі коли воно завдало власнику сорту або особі, якій надано дозвіл (ліцензію) на використання майнових прав на цей сорт, матеріальної шкоди у значному розмірі, карається штрафом від 200 до 1000 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та знарядь і ма­теріалів, що спеціально використовувалися для її виготовлення. Відповідно до ч. 2 цієї статті ті ж самі дії, у разі коли їх вчинено по­вторно, або за попередньою змовою групою осіб, або коли вони завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штра­фом від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або виправними роботами на строк до двох років чи позбав­ленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією не­законно виготовленої продукції та знарядь і матеріалів, що спеціально використовувалися для її виготовлення. Відповідно до ч. З цієї статті ті самі дії, вчинені службовою особою з вико­ристанням службового становища, або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому

526

527

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

розмірі, — караються штрафом від 2000 до 3000 неоподат- , ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 6 років, з позбавленням прав обіймати певні посади j або займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без « такого та з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовуються для її виготовлення. |

Крім того, відповідно до ст. 229 Кримінального кодексу ана- ' логічні штрафні санкції застосовуються у разі незаконного вико­ристання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару для маркування насіння чи садивного матеріалу сорту. Згідно із зазначеним ко­дексом матеріальна шкода вважається завданою у значному розмірі, коли її розмір у 20 і більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі, у разі ко­ли її розмір у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі — у разі коли її розмір у 1000 і більше разів перевищує цей мінімум.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу завданими збитками є:

— втрати, яких власник сорту зазнав у зв'язку зі знищенням цього сорту або його насіння (садивного матеріалу), а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки);

— доходи, що могли реально одержати власник та автор сорту за звичайних обставин, якби їх права не були порушені (упущена ви­ года).

Варто не забувати, що згідно зі ст. 419 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності на сорт рослин та право власності на відповідні репродукції його насіння (садивного матеріалу) не зале­жать одне від одного. Перехід права інтелектуальної власності на сорт рослин не означає переходу права власності на його насіння (садивний матеріал), виготовленого певними суб'єктами насінництва або самим власником сорту. Перехід права власності на насіння (садивний матеріал) не означає переходу права інтелек­туальної власності щодо сорту рослин, що полягає, в першу чергу, у набутті права на виробництво, зберігання та розповсюдження його насіння (садивного матеріалу) з моменту надання власником