Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

ли використовувати чужі позначення. Виникла гостра потреба у правовій охороні позначень товарів. З'явилися перші закони, ме­тою яких була державна охорона товарних знаків. Спочатку з'яви­лися закони, що встановлювали сувору кримінальну відпові­дальність за підробку товарних знаків, а згодом дістала поширен­ня їх цивільно-правова охорона. Перші закони, що встановлювали цивільно-правову охорону товарних знаків, були прийняті у другій половині XIX ст.: у Франції — в 1857 р., у США — у 1881 p., у Великій Британії — у 1883 p., у Німеччині — у 1884 р.

Проте у царській Росії такий закон був прийнятий ще раніше — у 1830 р.¹ За цим законом власники певних виробництв (суконних, шляпних, паперових та інших фабрик) зобов'язані були мати спеціальні клейма, щоб позначати свої вироби. У 1838 р. у Росії був прийнятий закон про товарні знаки. Цим законом встановлювала­ся кримінальна відповідальність за підробку товарного знака. Ос­таннім законом царської Росії про товарні знаки був Закон від 26 лютого 1896 р.². Характерною рисою законодавства країн із роз­виненою ринковою економікою минулого століття є те, що воно вирізнило товарні знаки із загального поняття клейм. Товарні зна­ки були визнані об'єктами промислової власності з виключними правами на них. Клеймам як особливим позначенням було надано більш вузького значення, наприклад, гарантійні, пробірні клейма, клейма якості тощо.

В умовах ринкової економіки товарні знаки виконують багато функцій, спрямованих на певне правове забезпечення ефектив­ності товарного ринку. Вони стали необхідним елементом товаро­обміну, своєрідним правовим інструментом, який певним спосо­бом регулює товарообіг. Уявити собі товарний ринок у сучасних умовах без товарного знака просто неможливо. Це був би хаос, на­громадження товарів, їх знеособлення.

У кінці XVIII ст. система охорони промислової власності у формі привілеїв почала помітно втрачати своє значення і масшта­би. Вона ще не відмерла повністю, але в економічно розвинених

¹ Щербина В. Геральдика производства // Наука и жизнь. — 1970. — № 7. — С. 69-73.

² Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 264.

46

47

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

на той час країнах рішуче вступає у силу патентна система. Пер­ший патентний закон у 1790 р. приймають Сполучені Штати Аме­рики, у 1791 р. такий самий закон приймає Франція. Французький патентний закон заклав принципово важливу засаду. Стаття 1 французького патентного закону від 7 січня 1791 р. проголосила: «Будь-яке відкриття або новий винахід у будь-якому виді вироб­ництва є власністю його автора; внаслідок цього закон повинен га­рантувати йому всебічне і повне використання ним відповідно до умов і на строк, які будуть встановлені далі»¹. У вступній частині цього закону підкреслювалося: «Будь-яка нова ідея, проголошен­ня і здійснення якої може бути корисним для суспільства, нале­жить тому, хто її створив, і було б обмеженням прав людини не розглядати промисловий винахід як власність його творця»².

Ідея визнання за творцем права власності на його творчий ре­зультат була ще раніше проголошена у США — в законі штату Массачусетс від 17 березня 1789 р. зазначалося: «Немає влас­ності, що належить людині, більшої, ніж та, яка є результатом її розумової праці»³. Цей пропрієтарний принцип дістав своє визнання також у законодавстві Саксонії, Пруссії, Данії, Нор­вегії та інших країн.

З принципу, закладеного у французькому патентному законі 1791 p., випливало кілька важливих засад: 1) будь-який творчий результат визнавався об'єктом права власності; 2) винаходом ви­знавався творчий результат у будь-якому виді доцільної діяльності людини за умови його відповідності вимогам закону; 3) держава гарантувала охорону прав творця шляхом видачі охоронного доку­мента — патенту; 4) вводилася обов'язкова державна реєстрація винаходів попередньою експертизою заявки по суті. Проте па­тентні закони тих часів були далеко не ідеальними. Та новела 1793 p., що була внесена до патентного закону США, встановила правило, за яким патенти видавалися лише громадянам США. Французький патентний закон визнавав патент, виданий у

¹ Цитується за книгою «Основи інтелектуальної власності». — К.: Ін Юре, 1999. — С. 27.

² Пиленко А. Право изобретателя. — СПб, 1902. — Т. 1. — С. 84.

³ Азбука авторского права. - М.: ЮНЕСКО, 1982. - С. 22.