Державне регулювання земельних відносин органом законодавчої влади України

Система та осно­вні функції органів державного регулю­вання земельних від­носин визначена в Конституції України і базується на тому, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконав­чу та судову (ст. 6), а також на визнанні та гарантуванні місцевого са­моврядування (ст. 7). При цьому органи законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого самоврядування здійснюють свої повнова­ження у сфері регулювання земельних відносин у встановлених Осно­вним законом держави межах і відповідно до законів України.

За Конституцією України ВР України як суб'єкт здійснення прав власника на землю від імені українського народу має подвійний пра­вовий статус. З одного боку, вона є суб'єктом здійснення законодав­чої влади:; від імені українського народу. Відповідно до ст. 75 Консти­туції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є ВР України. З другого боку, згідно з ч. 1 ст. 13 Основного закону держа­ви цей орган законодавчої влади має реалізувати і права власника на землю також від імені українського народу. До. значно.дщширдоє правовій становище Парламенту України, оскільки в другому статусі пітг^лаг -зяйр-зттрт^тяти ррялічящю, КРІМ ¥ак5Жді^ЧОГГ УСТаНОВЧОЇ, КО- итрпл^нпї тя |тттих функттій, гце однієї самостійної функції, а саме: здійснення прав власника на землю від імені українського народу. При їізгоя^п^винною "є законодавча функція, оскільки соціально- правове призначення ВР України - це прийняття законів, у яких ви­ражається народна воля і які є обов'язковими для всіх.

Законотворчість ВР України органічно поєднується з правозасто- я тяк-п-яс- іч функ-гтіял/ги ггярлятиі^нтгту^пгп контролю та уста- .новчою Державотворчою, організаційною), що в сукупно^сті^озво- ляє парламенту забезпечувати реалізацію конституційних положень щодогпрШза вШ;Ш^''з^іаіШськ6го народу на землю та регулювання земельних відносин.

Зазначений вище подвійний правовий статус ВР України є ключо­вим для визначення меж здійснення прав власника на землю від іме­ні народу та^регулювання земельних відносин. Це означає, що ВР України, ;Дб-перще, ікк єдиний виразник інтересів народу уповнова­жена Конституцією України і тому зобов'язана перед українським на­родом забезпечувати реалізацію всіх його правомочностей власника землі. По-друге, !й,ей представницький орган державної влади не мо­же п{5ййм-атй рішення щодо реалізації тих прав власника на землю, які віднесені Конституцією держави лише до повноважень українсь­кого народу як виключного власника землі в межах державної тери­торії України. По-третє, |ЗР України, виражаючи інтереси українсько­го народу, якиЙ^ввкатфедставляє, не може діяти у своїх інтересах, чи в інтересах інших органів державної влади, окремих фізичних та юридичних осіб у тих випадках, коли необхідно здійснювати права власника на землю від імені українського народу.

Наведені ознаки конституційного представництва визначають по суті межі можливої та необхідної поведінки ВР України у сфері регу­лювання земельних відносин.

Конституція України уповноважує ВР України приймати закони з будь-яких питань права власності на землю, за винятком тих, які ви­рішуються виключно Всеукраїнським референдумом. При цьому ст. 14 і 92 Основного закону передбачено, що виключно законами України має визначатися набуття і реалізація права власності на зем­лю громадянами, юридичними особами і державою; засади викорис­тання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, правовий режим власності, територіаль­ний устрій України.

Приймаючи будь-який закон з приводу землі, ВР України реалізує не лише владні повноваження, а й покликана забезпечувати застосу­вання норм Конституції України щодо втілення у практику правомочностей українського народу на володіння, користування і розпоря­дження землею як основним національним багатством, що безпосере­дньо відповідає вимогам норми ч. 1 ст. 13 Основного закону держа­ви. Водночас ВР України наділена повноваженнями визначати в за­конах правовий режим власності, у тому числі й на землю.

З огляду на виключний характер правомочності українського на­роду на володіння землею в межах території держави Конституція України зобов'язує ВР України приймати закони щодо державного кордону, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, національної безпеки, використання природних ресурсів, фор­мування національної екологічної мережі, планування території, сис­теми оподаткування, правового режиму власності. Тому інші органи державної влади не можуть від імені українського народу здійснюва­ти його правомочність володіння землею як природним об'єктом пра­ва власності. Лише ВР України наділена повноваженнями забезпечувати володіння землею як об'єктом права власності українського на­роду шляхом прийняття законів щодо правового режиму державного кордону, ратифікації міжнародних договорів про режим державного кордону України із сусідніми країнами, співробітництво та взаємодо­помогу з прикордонних питань, установлення державного кордону як лінії й вертикальної поверхні, що проходить по цій лінії, які визнача­ють межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Виключність українського народу на володіння територією в межах існуючих кордонів є визначальною для розробки основних засад реа­лізації ВР України від імені українського народу таких правомочностей, як використання землі та розпорядження землею.

Виходячи із змісту ст. 13, 14, 92 Конституції України, парламент зобов'язаний приймати закони, в яких мають бути визначені право­вий режим землі як основного національного багатства, правове ста­новище фізичних і юридичних осіб як суб'єктів земельних правовід­носин, підстави, порядок набуття і реалізації громадянами, юридич­ними особами і державою права власності на землю, а також гарантії захисту суб'єктивних прав на землю, виконання обов'язків власника­ми і землекористувачами щодо охорони і раціонального використання землі, збереження навколишнього природного середовища, організаційно-правові засади діяльності інших органів державної влади та мі­сцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин.

Здійснення ВР України прав власника на землю від імені українсь­кого народу поєднується не лише із законодавчою функцією парла­менту, а й установчою або ж державотворчою в частині вирішення питання територіального устрою. Водночас діяльність ВР України що­до утворення і ліквідації районів, установлення і зміни меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст чи гірських посе­лень безпосередньо поєднується із функцією здійснення правомочно- стей володіння, користування і розпорядження землею від імені на­роду, і тому реалізація повноважень парламенту у сфері адміністра­тивно-територіального поділу має також земельно-правовий аспект. Адже в земельному законодавстві і в науці земельного права "терито­рія" розуміється як земля чи земельна ділянка з відповідним право­вим режимом, а територіальний устрій - як складова частина функції планування використання та охорони земель (територій). Тому, вирі­шуючи питання і проблеми територіального устрою в межах установ­чої функції, ВР України водночас здійснює право власності на землю від імені українського народу шляхом реалізації такої регулятивної функції, як планування використання і охорони земель різних кате­горій. Реалізація владних повноважень щодо територіального устрою в межах установчої (державотворчої) функції з необхідністю передба­чає виконання іншими органами державної влади та місцевого само­врядування функції планування використання і охорони земель з різ­ними правовими режимами. Реалізація установчої функції спрямова­на на прийняття імперативних рішень. Втілення ж у життя функції земельно-територіального планування передбачає застосування регу­лятивних способів щодо використання земель і розвитку територій без адміністративного втручання центральних органів державної влади в розвиток територій тих чи інших регіонів.

З огляду на виключність правомочності українського народу на во­лодіння землею, здійснення ВР України правомочності розпоряджен­ня землею від імені українського народу передбачає також прийняття вищим органом законодавчої влади правозастосовчих актів індивіду­ального характеру щодо надання, вилучення, викупу, відчуження зе­мельних ділянок для задоволення тих чи інших суспільних потреб.

Важливою регулятивною функцію здійснення вищим органом за­конодавчої влади права власності на землю від імені українського на­роду є парламентський контроль, що належить виключно ВР України і не може передаватись іншим органам державної влади. Межі здійс­нення парламентського контролю визначаються Конституцією Украї­ни, відповідно до якої до головних напрямів контрольної діяльності ВР належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням законо­давства, за діяльністю КМ України.