Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

Людський капітал — вартісна оцінка робочої сили або інтелек­туальної сили, інтелектуальних зусиль (за аналогією до робочої си­ли) одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту. Одночасно людські ресурси -^ це кількість працюючих із вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуаль­ного продукту.

Інтелектуальний продукт — це результат розумової, інтелекту­альної праці, що має змістовне значення для певного інтелекту­ально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії.

Людські ресурси, що створюють інновації, і ті, які можна опи­сати та ідентифікувати, стають інтелектуальними ресурсами. Окремі інтелектуальні ресурси, зокрема ті, що мають великий комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають об'єктами права інтелектуальної власності.

Інтелектуальні ресурси, які приймаються на баланс за відповід­ною вартістю, набувають статусу нематеріальних активів (інтелек­туальних активів) — це вартість об'єктів права інтелектуальної власності.

Людські ресурси та інтелектуальні ресурси розглядаються разом як інтелектуальний потенціал, який не має вартісної оцінки, а вимірюється кількістю працюючих та кількістю ідентифікованих об'єктів інтелектуальної власності. У вартісному вимірі інтелекту­альний потенціал відтворює інтелектуальний капітал.

З теоретичної точки зору інтелектуальний потенціал та інтелек­туальний капітал мають відповідні відмінності. Так, інтелектуаль­ний капітал означає засіб досягнення мети, а інтелектуальний по­тенціал — можливості її досягнення.

Появі новинок передує певний тривалий процес їх розроблення, створення і впровадження (освоєння), який отримав назву інно­ваційний процес. В основу інноваційного процесу покладена транс­формація інтелектуальної власності в кінцевий продукт інно­ваційної діяльності, яку можна здійснити лише в інноваційному процесі. Організаційно-матеріальною основою інвестиційного процесу повинна стати організаційно-виробнича, науково-дослі­дна та дослідно-конструкторська інфраструктура, спрямована на

621

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

здійснення інноваційної діяльності. Організаційно-матеріальна основа, спрямована на трансформацію інтелектуальної власності, відтворює ознаки технологічного підприємництва, що є передумо­вою здійснення інноваційного процесу.

Трансформація інтелектуальної власності — це інноваційний процес, що здійснюється з метою досягнення результату інновацій­ної діяльності, включаючи етапи інноваційного проектування, інве­стиційної підтримки та охорони прав інтелектуальної власності.

Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний про­дукт, придатний для виробництва і ринку, є найважчим етапом у ланцюгу, що зв'язує науку, винахідника зі споживачем. При цьому необхідно враховувати домінанти ринку, потреби споживача і ма­ти досвід технологічного підприємництва.

Завершальною стадією інтелектуальної інноваційної діяльності є процес комерціалізації. При використанні створеного інтелекту­ального продукту безпосередньо на самому підприємстві додатко­ва вартість складається з двох частин: з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, одержа­ного в чистому вигляді; і з решти додаткової вартості, одержаної при реалізації продукції з використанням вже оновлених або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили (інтелектуальної сили), що є основою подальшого їх реінвестуван-ня. Саме на цій економічній основі і відбувається народження виробничої системи нового покоління, джерелом фінансування якої є додаткова вартість (прибуток), отриманий підприємством у процесі комерціалізації інтелектуального продукту іншому підприємству (продаж технологій, способів виготовлення продукції тощо) або/та при використанні інтелектуального про­дукту безпосередньо на підприємстві при виробництві і продажу інноваційної продукції. Додаткова вартість спрямовується на відновлення людського капіталу (заробітна плата, винагорода) та на відновлення інтелектуальних активів (нематеріальних активів). Із розвитком ринкових відносин поширюється перелік резуль­татів інтелектуальної власності, а також формується новий, суто економіко-фінансовий підхід до цього виду продукту, який в умовах товарно-грошових відносин набуває ознак товару або