logo search
Учебник по ИС

§ 5. Договір комерційної концесії

5.1. Поняття та загальна характеристика договору комерційної концесії

Договір комерційної концесії — це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користу­вачеві) за плату право користування відповідно до її вимог ком­плексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК).

У юридичній літературі проводиться ототожнення договору ко­мерційної концесії і договору франчайзингу.

Укладення договору комерційної концесії переслідує мету отри­мати однією особою дозвіл на використання об'єктів інтелектуаль­ної власності та комерційного досвіду для успішної реалізації то­варів, надання послуг чи виконання робіт і впливати таким чином на розширення ділової репутації іншої особи. З позиції користува­ча — це можливість використання у підприємницькій діяльності комплексу виключних прав контрагента, а правоволодільця — ство­рення виробничої, торгової чи збутової ланки в мережі свого бізне­су для просунення товарів чи послуг, розширення ринку їх збуту.

Договір комерційної концесії є новим для законодавства України, і в ньому можна знайти певні елементи інших відомих до­говорів. Зокрема, ліцензійного договору (надання дозволу на ви­користання об'єктів права інтелектуальної власності), договору про спільну діяльність (співробітництво, направлене на досягнен­ня певного результату), договору купівлі-продажу (оплатна пере­дача сировини, матеріалів тощо), договору комісії (можливе укла­дення правочинів з метою задоволення інтересів правоволодільця) та інших договорів1.

Популярність договору комерційної концесії в Україні збіль­шується з кожним роком. За такою схемою працюють «Макдо­нальдс», «Наша Ряба», «Джинсы Суперцена», «Картопляна Хата», «Пицца Челентано», «Піца-хат», «Білла», «1С», «Лукойл-Україна», «ТНК-Україна», «Кодак», «Кока-кола», «Фанта» та інші.

1 Цивільне право України: Підручник у 2-х т. / За заг. редакцією В. І. Борисової, 1. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — T. 2. — С. 428-441.

594

595

Р озділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності

Предметом договору комерційної концесії є право на використан­ня трьох складових: 1) об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, комерційних найменувань, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо); 2) комер­ційного досвіду; 3) ділової репутації.

Відмінність між ліцензійним договором і договором комер­ційної концесії полягає у тому, що ліцензійні зобов'язання є лише одним із елементів предмета договору комерційної концесії.

Можливість користуватися діловою репутацією іншої особи існує завдяки наданню права на використання комерційних позна­чень правоволодільця (торговельних марок чи комерційних найме­нувань), без чого договір комерційної концесії не може існувати.

Сторонами в договорі комерційної концесії (правоволодільцем та користувачем) можуть бути лише юридичні та фізичні особи — підприємці.

Правоволоділець — виробник товарів (робіт, послуг), який вико­ристовує належні йому права в підприємницькій діяльності, має комерційний досвід і ділову репутацію та зацікавлений у розши­ренні свого бізнесу шляхом укладення договору комерційної кон­цесії з іншою особою.

Користувач — юридична або фізична особа — підприємець, яка має намір скористатися комплексом прав правоволодільця за плату. У договорі комерційної концесії можна виокремити внутрішні і зовнішні правовідносини: внутрішні відносини виникають безпосередньо між правоволодільцем і користувачем, а зовніш­ні — між користувачем і третіми особами — споживачами товарів та послуг.

5.2. Права та обов'язки сторін за договором комерційної концесії Як і у будь-якому двосторонньому договорі, правам однієї сто­рони кореспондують обов'язки іншої.

Обов'язки правоволодільця можна поділити на обов'язкові і факультативні.

Перша група обов'язків є необхідною, оскільки без їх виконання користувач не зможе реалізувати свої права: правоволоділець