Глава 26. Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності

також окремими аспектами фінансової діяльності заводів, фаб­рик, купців, майстрів та інших суб'єктів господарювання. Були відпрацьовані механізми захисту комерційної таємниці, які до­статньо вдало використовувалися у цивільному обігу.

У XX ст., в умовах планової економіки, яка склалася в подаль­шому і базувалася на соціалістичній власності, монополії держави в економічній сфері, широкому поширенні та запровадженні в господарську діяльність досвіду провідних підприємств, новаторів у різноманітних галузях виробництва, питання про комерційну таємницю саме собою відпало. Захист інформації за необхідності здійснювався за допомогою інститутів державної та військової таємниць¹.

Відродження інститут комерційної таємниці в Україні отримав лише наприкінці 80-х — початку 90-х років XX ст., коли відбулося визнання прав приватної власності, відмова держави від монополії у сфері управління економікою і проголошення свободи підприємницької діяльності. Створене середовище викликало по­яву великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності, які одержали право здійснювати у встановленому законом порядку будь-які види діяльності, обирати торговельних партнерів і укла­дати угоди, наймати працівників, самостійно визначати порядок використання отриманих доходів тощо.

Наслідком відродження вільного ринку стало поширення пра­вопорушень в економічному середовищі, у тому числі — недобро­совісна конкуренція. А для такого порушення одним із його проявів і є неправомірне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю суб'єкта підприємницької діяльності.

Перед нашою державою постало питання розроблення право­вих механізмів захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю.

¹ Мэгс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. — М.: Юрист, 2000. — С. 45.

' Соловьев Э. Коммерческая тайна и ее защита. — M.: ЗАО «Бизнес-школа», Интел Синтез, 1997. - С. 4.

546

547

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності