§ 1. Загальні зауваги

Поняття та значення Особисте вчинення особою дій, спрямова- представництва ^{них на} реалізацію свого права, та особисте

виконання обов'язку є не завжди можливим.

Цьому можуть перешкодити фактичні обставини: неможливість прибути до місця вчинення правочину, недостатня компетент­ність чи хвороба. На заваді можуть стати недієздатність та мало­ліття.

Що стосується юридичної особи, то її орган (директор, ректор чи голова правління) так само не завжди зможе сам вчинити певну цивільно-правову дію.

У цих та інших випадках на допомогу приходить інститут представництва. Стаття 62 ЦК 1963 р. не містила визначення цього юридичного феномену, а регламентувала лише правові на­слідки вчинення представником угоди, відповідно до наданого

ЛЛ <

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

йому повноваження, що, звичайно, не розкривало його справж­ньої суті.

У статті 237 ЦК України ця похибка була усунена: представни­цтвом названо правовідношення, у якому одна сторона (представ­ник) зобов 'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

У цьому визначенні враховано особливість договірного та ін­ших видів представництва.

На підставі договору представник зобов'язується до вчинення певної дії.

Мати, батько малолітньої дитини є носіями загального обов'яз­ку щодо дитини: піклуватися про її духовний та фізичний розви­ток. Виконуючи його, вони наділяються і правом розпоряджатися її майном. Продати будинок, належний дитині, це їхнє право, тоб­то міра можливої, дозволеної законом поведінки.

Те ж саме стосується опікуна недієздатної особи, для якого вчинення певного правочину від імені цієї особи - це його право. Оскільки опікун не зобов'язаний утримувати підопічного за свій кошт, купівля ним для підопічного одягу, їжі, оплата комуналь­них послуг тощо перетворюється у засіб виконання загального обов'язку: дбати про підопічного, про створення йому необхід­них побутових умов, забезпечення доглядом та лікуванням (стат­тя 67 ЦК).

Представництво - це особливі правовідносини, у яких беруть участь дві сторони: представник, тобто особа, яка зобов'язана або управнена до вчинення певної юридичної дії (чомусь він названий «повіреним»), і той, від імені і в інтересах якого представник має діяти,- довіритель.

Представництво завжди передбачає потенційне існування тре­тьої особи, яка б виявила бажання укласти договір з тим, кого представляють.

Приміром, видана довіреність на придбання дачі з певними, чіт­ко визначеними якісними характеристиками. Представник добро­совісно кинувся на пошуки відповідного об'єкта, але його старан­ня виявилися марними. У цій ситуації механізм представництва уже почав працювати, але укладення договору купівлі-продажу дачі не відбулося, а отже, не була зреалізована його мета.

Навіть якщо певна юридична дія представником ще не вчинена, вважається, що він готовий до служіння інтересам довірителя, ма­лолітнього, недієздатного, юридичної особи: лише чекає слушного моменту.

Представництво - це не лише своєрідна рука, за допомогою 446

якої розгииряються просторові можливості особи, а й часто до­даткова Ті воля та інтелект.

Представник завжди діє від імені того, кого представляє. Хоча не завжди ця обставина повідомляється третій особі. Особ­ливо, коли здійснюється представництво батьками, опікунами, зокрема тоді, коли угода виконується у момент її укладення. Це обумовлено тим, що індивідуалізація учасників договору не зав­жди є необхідною. Так, продавцеві рухомої речі абсолютно бай­дуже, від імені кого і для кого купують її у нього, як і байдуже може бути покупцеві: свою річ реалізує продавець чи діє від іме­ні іншої особи.

У договорі за участю представника довіритель може бути по­вністю схованим за постаттю представника, хоча покупець може і знати про його існування.

Вважається, що «представництво є складними правовідносина­ми за колом правових зв'язків, що утворюються між його суб'єк­тами»¹. Однак така точка зору викликає сумнів.

виконання доручення М. від його імені

відносини

за договором

купівлі-продажу

відносини представництва

Якщо М. видав доручення Р. на продаж автомобіля і його було продано С, то між Р. та С, і між М. та С. відносини представ­ництва не виникають: М. є продавцем автомобіля, а С- його по­купцем.

Представництвом зв'язані лише відносини М. та Р.

С, навіть якщо ім'я його як покупця було відоме для М. на момент оформлення доручення, у правовідносинах представ­ництва участі не бере.

Скловский К. И. Представительство в гражданском и процессуаль-ном праве. Автореф. ... канд. дисс- X., 1982.- С. 6; Цивільне право Ук­раїни: Підручник. У двох книгах. Кн. 1.- К., 2002- С. 198.

АА1

Українське цивільне право

Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин

Чи помилився Гуго Гроцій?

«Гуго Гроцій був першим, кому вдалося узагальнено сформулювати теорію пред­ставництва, хоч і ціною перекручення його

змісту» . Помилку цього відомого голландського юриста вбачають у тому, що представництво було розглянуте ним як результат до­ручення, «яким воно не є за своєю природою»².

Насамперед, слід звернути увагу на те, що відносини у суспіль­стві, які існували за життя цього вченого (1588-1545), істотно від­мінні від тих, що існують сьогодні. Крім того, є різні види пред­ставництва (зокрема, законне). Позиція Гуго Гроція цілковито під­ходить до добровільного представництва.

Певно, недарма така позиція закріплена у Французькому циві­льному кодексі 1804 р. та в кодексах багатьох держав.

Та обставина, що в Цивільних кодексах усіх союзних республік, які були у складі СРСР, містилися окремі глави «Представництво. Довіреність» та «Доручення», не означало наділення представниц­тва повною автономією, адже суть договору доручення полягає саме в тому, що одна сторона зобов'язується вчинити певну юри­дичну дію від імені другої сторони.

Межа представництва фізичної особи

Є низка юридичних дій, які особа має вчинити сама, без права використання інституту представництва. Це стосується складення заповіту, відмови від спадщини, прийнят­тя спадщини, присутності при реєстрації шлюбу, подання до суду заяви про усиновлення, подання до органу реєстрації актів цивіль­ного стану заяви про визнання батьківства.

За статтею 28 Сімейного кодексу України, представник може лише подати заяву про реєстрацію шлюбу від імені жінки і (або) чоловіка.

Підстави виникнення представництва

За статтею 62 ЦК 1963 p., повнова­ження представника могли «ґрунту­ватися» на довіреності, законі або адміністративному акті.

Однак віднесення адміністративного акта до підстави виник­нення повноважень представника було помилковим. Адже наказ керівника юридичної особи, яким, наприклад, зобов'язано голов­ного інженера підписати акт прийняття монтажних робіт, викона­них за договором, не міг вважатися адміністративним актом.

/ За ред.

Цивільне право України: Підручник. У двох книгах. Кн. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової.- К., 2004.- С. 213. ² Там само.

У частині 3 статті 237 ЦК України ця неточність усунута: пред­ставництво виникає на підставі акта органу юридичної особи.

Серед підстав виникнення представництва на перше місце по­ставлено договір.

Представництво, як і раніше, може виникнути безпосеред­ньо із закону.