§ 2. Держава Україна як учасник цивільних відносин
Цивільний Кодекс УРСР 1922 р. у розділі II «Суб'єкти прав (осе би)» серед таких суб'єктів державу не називав, хоча, відповідно де статті 52, на першому місці була записана державна власність.
Відповідно до Глави 2 «Особи» Цивільного Кодексу 1963 p., де осіб також було зачислено лише громадян та юридичних осіб.
Цією законодавчою позицією підкреслювалося, що держава ш має статусу «особи», вона - особливий учасник цивільних від-| носин.
Основи цивільного законодавства Союзу РСР та союзних pec-j публік 1961 р. віднесли державу до суб'єктів цивільних відносин] Держава була названа суб'єктом цивільних відносин у Цивільни кодексах усіх союзних республік. Зрозуміло, що йшлося про одну державу - Союз РСР.
Держава - Українська РСР була вперше названа суб'єктом права власності у Законі Української РСР «Про власність».
При опрацюванні проекту Цивільного кодексу України позиції щодо держави як учасника цивільних відносин змінювалися. Були спроби ототожнити державу з юридичними особами публічного права, не виділяючи її як самостійний суб'єкт права. Були спроби ототожнити державу в цивільних відносинах із загальнодержавною скарбницею (казною). Але вони не увінчалися успіхом, і така невдача була закономірною.
Цивільний кодекс України вперше відкрито зачислив державу Україна до учасників цивільних відносин. І це - правильно.
Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин
Цивільна
правосуб 'єктність держави Україна
Чи може Україна бути суб'єктом усього розмаїття приватних відносин, які існують у державі?
Звичайно, що ні. Але не тому, що це заборонено законом. А тому, що держава є особливим учасником цивільних відносин. Участь у цивільних відносинах - це лише одна, не домінуюча сфера її діяльності.
Держава, насамперед,- це політичний суверен. Якщо треба прокласти швидкісну автомагістраль, держава може створити цілу низку юридичних осіб або передати пакет замовлення приватним фірмам. Держава створює відповідні інституції для виконання інших господарських функцій по управлінню своїм майном.
Випадків, коли б учасником цивільних відносин вважалися не відповідні державні організації, а саме держава, небагато.
1. Держава є суб'єктом права власності. Свої повноваження власника держава здійснює через Фонд державного майна. У відносинах власності держава не має жодних привілеїв, перебуваючи у рівному становищі поряд із іншими власниками.
Водночас держава, маючи цілий ряд публічних функцій, мусить мати певні особливості як власник. Лише державі може належати ряд об'єктів (радіоактивні речовини, усі види зброї масового знищення тощо).
Для держави встановлені й особливі підстави виникнення права власності, якими є конфіскація та реквізиція.
Власністю держави стає пам'ятка історії та культури, викуплена у її
власника, який не створив належних умов для її збереження. Держава
набуває право власності на скарб, що є пам'яткою історії та культури.
Державу, однак, не можна вважати суб'єктом приватизаційних
відносин.
Держава може бути суб'єктом засновницьких договорів.
Держава може бути обдарованою стороною у договорі да рування.
Держава може бути суб'єктом обов'язку по відшкодуванню
шкоди, заподіяної, зокрема:
а) жипю, здоров'ю фізичної особи, яка рятувала життя, здо ров'я іншої особи (стаття 1161 ЦК);
б) життю, здоров'ю фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплато спроможною (стаття 1207 ЦК);
в) майну фізичної особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною
(стаття 1177ЦК);
г) незаконним рішенням органу державної влади (стаття 1773 ЦК);
321
Українське цивільне право
д) незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю посадової осо-і би органу державної влади (стаття 1174 ЦК);
є) в результаті прийняття органом державної влади норматив-] но-правового акта, який був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175 ЦК);
є) незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу дізнан-j ня, досудового слідства, прокуратури чи суду (стаття 1176 ЦК).
Цивільна відповідальність держави випливає із статті 3 Конституції України, за якою «держава відповідає перед людиною за свою діяльність».
5. Держава може бути спадкоємцем за заповітом, на Ті ко ристь може бути зроблено заповідальний відказ.
Цивільний кодекс України виключив державу з числа спадкоємців за законом.
Держава Україна відповідальна за дотримання Європейсько'! Конвенції про захист прав та основних свобод людини і саме де неї мають бути звернені заяви громадян, подані на розгляд Євро-| пейського Суду, і саме вона зобов'язана виконати його рішення за рахунок своїх коштів.
Державу вважають учасником особистих немайнових від носин, зокрема носієм права на найменування, права на ділову репутацію, права на таємницю1. І для цього є достатні підстави.
Право держави на найменування - Україна - мало би бути аргументом неможливості використання «Україна» як назви юридичних осіб чи назви виробів.
Збереження держави як учасника цивільних відносин, без будь-яких юридичних камуфляжів, не може трактуватися як спосіб її подальшої фетишизації. Вона - рівна серед рівних учасниць ци-ільних відносин, позбавлена пільг та переваг.
- Звернення до читача
- Г лава 1 Цивільні відносини
- § 1. Особливості цивільних відносин
- § 2. Цивільні відносини і цивільне законодавство
- Глава 2 Соціальні регулятори цивільних відносин.
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Юридичне право як регулятор цивільних відносин
- А. Короткий аналіз регулювання цивільних відносин на українських землях до початку XX ст.
- § 3. Система чинного національного цивільного законодавства України
- 1. Конституція України
- 2. Міжнародні договори
- 3. Закони України
- 4. Інші акти цивільного законодавства
- 5. Проблема межі законодавчого регулювання цивільних відносин
- § 4. Чинність актів цивільного законодавства
- § 5. Прогалини у регулюванні цивільних відносин
- Глава 4 Договірне право
- Глава 6 Моральне право
- Глава 7
- Глава 9 Історія прийняття Цивільного кодексу України
- Глава 10 Джерела Цивільного кодексу України
- § 1. Наука
- § 2. Практика життя
- § 3. Власний досвід правового регулювання цивільних відносин
- § 4. Іноземний досвід правового регулювання цивільних відносин
- Г лава і 1
- § 1. Цивільний кодекс України - політика та ідеологія
- § 2. Цивільний кодекс України - українська національна ідея у законодавстві
- § 3. Цивільний кодекс України: інституційна чи пандектна система?
- § 4. Місце Цивільного кодексу України в сім'ї правових систем Європи
- § 5. Структура Цивільного кодексу України
- § 6. Верховенство Цивільного кодексу України
- § 7. Диспозитивні та імперативні норми в Цивільному кодексі України
- § 8. Аналіз окремих прийомів законодавчої техніки
- § 9. Мова Цивільного кодексу України
- § 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України
- § 1. Види цивільних правовідносин
- § 2. Класифікація цивільних правовідносин
- Глава 13 Структура цивільних правовідносин
- § 1. Суб'єкти цивільних правовідносин
- § 2. Об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Зміст цивільних правовідносин
- § 4. Санкції у структурі цивільних правовідносин
- § 5. Деякі проблеми цивільної відповідальності
- Глава 14 Майно та речі як об'єкти цивільних прав
- § 1. Поняття майна
- § 2. Речі як об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Класифікація речей
- Глава 15 Правовий режим окремих видів майна
- § 1. Тварини
- § 2. Житловий будинок. Дача. Садиба
- § 3. Культурні цінності
- § 4. Гроші
- § 5. Судно
- § 6. Наркотичні засоби та психотропні речовини
- § 7. Об'єкт підвищеної небезпеки
- § 8. Зброя
- Глава 16 Фізичні особи
- § 1. Поняття фізичної особи
- § 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- § 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- § 4. Обмеження цивільної дієздатності
- § 5. Визнання фізичної особи недієздатною
- § 6. Засоби індивідуалізації фізичної особи
- § 7. Цивільний стан фізичної особи
- § 8. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- § 9. Оголошення фізичної особи померлою
- § 10. Фізична особа як підприємець
- § 11. Опіка та піклування над фізичною особою
- § 13. Опіка над майном фізичної особи
- Глава 17 Юридичні особи
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Теорії юридичної особи
- § 3. Ознаки юридичної особи
- § 4. Створення юридичних осіб
- § 5. Види юридичних осіб
- § 6. Засоби індивідуалізації юридичних осіб
- § 7. Правоздатність юридичної особи
- § 8. Дієздатність юридичної особи
- § 9. Органи юридичної особи
- § 10. Відокремлені підрозділи юридичної особи
- § 11. Відповідальність юридичної особи
- § 12. Організаційно-правові форми юридичних осіб (коротка характеристика)
- 1. Товариства
- 2. Установи
- 3. Виробничі кооперативи
- § 13. Обмеження, припинення діяльності юридичної особи
- § 14. Припинення юридичної особи
- § 1. Український народ як суб'єкт права власності
- § 2. Держава Україна як учасник цивільних відносин
- § 3. Інші учасники цивільних відносин
- Г лава 19 Юридичні факти
- § 1. Поняття та види юридичних фактів
- § 2. Акти цивільного стану
- Глава 20 Правочини
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Загальні вимоги до правочинів
- § 3. Класифікація правочинів, вчинених з відступом від вимог закону
- § 4. Спеціальні моделі нікчемних та оспорюваних правочинів
- 1. Правочин, вчинений малолітнім за межами його дієздатності
- 2. Правочин, вчинений неповнолітнім без згоди батьків або піклувальника
- 3. Правочин, вчинений особою, дієздатність якої обмежена
- 4. Правочин недієздатної особи
- 5. Правочин, вчинений дієздатною особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними
- 6. Правочин, вчинений представником однієї сторони за зловмисною домовленістю з другою стороною
- 7. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування
- 8. Правочини, які порушують публічний порядок
- 9. Вчинення правочину через помилку
- 10. Вчинення правочину внаслідок обману
- 11. Вчинення правочину під впливом насильства
- 12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини
- 13. Фіктивний правочин
- 14. Удаваний правочин
- 15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму
- § 5. Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону
- § 6. Правові наслідки недійсності правочину
- Г лава 21
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Виконання цивільного обов'язку
- § 4. Особисте здійснення цивільних правовідносин їх учасниками
- Глава 22 Правонаступництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Види правонаступництва
- Глава 23 Представництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Договірне представництво
- § 3. Законне представництво
- § 4. Комерційне представництво
- Глава 24
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Невизначеність строку
- § 3. Закінчення строку
- § 4. Способи зміни встановленого строку
- § 5. Окремі види строків
- Глава 25 Захист цивільного права та інтересу
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Підстави виникнення права на захист. Суб'єкт права на захист
- § 4. Способи захисту
- § 5. Короткий аналіз способів захисту
- § 6. Органи, що здійснюють захист цивільних прав
- § 7. Самозахист
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Тривалість позовної давності
- § 3. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- § 4. Початок перебігу позовної давності
- § 5. Зупинення позовної давності
- § 6. Переривання позовної давності
- § 7. Правові наслідки спливу позовної давності
- § 8. Наслідки відмови в позові у зв'язку із спливом позовної давності