§ 1. Цивільний кодекс України - політика та ідеологія

Закони є інструментом політики. Через них Українська держава утверджує свою політику.

Через закони держава реалізує гуманітарну, демографічну, гос­подарську, аграрну, інвестиційну, житлову та інші види політики, які є складовими єдиної державної політики, що спрямована на забезпечення добробуту кожного громадянина, а відтак - і усієї держави.

Цивільний кодекс України є, безумовно, актом політичним, оскі­льки є засобом реалізації державної політики.

У кожен період нашої історії цивільне законодавство відобра­жало певну ідеологію, обслуговувало її.

Гасло про деідеологізацію законодавства, яке було висунуте у перші роки незалежності України, було виваженим лише частково. З Цивільного кодексу 1963 р. була виключена преамбула, у якій, зокрема, йшлося про створення матеріально-технічної бази кому­нізму, були зроблені інші кроки до відмови від зовнішніх проявів соціалістичної, комуністичної ідеології в законі¹.

Складніше з внутрішньою ідеологією законодавства, яка при­таманна кожному законові чи іншому нормативно-правовому ак­тові. Ідеологічними засадами Цивільного кодексу Української РСР були фетишизація державної власності, утвердження споживчого характеру об'єктів права особистої власності, пріоритет планового акту перед договором, домінування імперативності у регулюванні цивільних відносин.

Час вимагав зміни внутрішньої ідеології цивільного законодав­ства, що пов'язувалося із пристосуванням його до нових умов життя суспільства і, звичайно,- відмови від ідеологічно застарілих правових принципів.

Однак зовнішня ідеологічна чистка не була проведена до кінця. У Цивільному кодексі станом на 16 січня 2003 р. залишилися і «мо­ральні принципи суспільства, що будує комунізм» і «законодавство Сою­зу РСР і союзних республік» і «соціалістичні організації». Не було вне­сено змін і щодо назви валюти — «карбованці», хоча такої валюти на­справді й не було. Були - «рублі».

127

Українське цивільне право

Цивільний кодекс України базується на інших ідеологічних за­садах, які сконцентровані у статті 3 «Загальні засади цивільного законодавства». її зміст - це своєрідна увертюра Цивільного коде­ксу, його програма.

У Цивільному кодексі України на перше місце поставлена людина, її права - як основна соціальна цінність суспільства. І в цьому - головний ідеологічний здобуток Цивільного кодексу України.

Власність - це те, що прив'язує людину до певного місця, ро­бить її виваженою у своїй поведінці, оскільки їй є що втрачати. Власність є запорукою свободи. Власність робить людину неза­лежною, в тому числі від держави.

Не лише сам власник, а й все суспільство заінтересоване у ста­більності відносин власності. Стабільність відносин власності зу-' мовила неприпустимість позбавлення права власності, крім по­одиноких випадків, визначених у законі.

На повазі до інтересів кожного суб'єкта цивільних відносин ви­будована свобода договору, яка дозволяє сторонам самим творити для себе право, з врахуванням тих особливостей, яких законода­вець об'єктивно не може знати.

Кожна людина - невичерпне джерело приватних ініціатив, які стримувалися впродовж десятиріч. Цивільний кодекс відкриває простір для їх виявлення та реалізації, зокрема у сфері господарю­вання. Стара ідеологічна засада: «багата держава - багата людина» замінена на свою протилежність: «багата людина - багата держа­ва»,- яка стала обгрунтуванням свободи підприємництва.

Лише суд є тією інституцією, яка здатна забезпечити швидке та справедливе вирішення спору про право цивільне. Лише судова процедура забезпечує можливість повного, всебічного вияснення обставин справи.

Немає такого права або інтересу, який би не міг бути об'єктом судового захисту.

Потужним кінцевим акордом статті З ЦК є необхідність узго­дженості актів цивільного законодавства із засадами справедливо­сті, добросовісності та розумності. Ним розшифровано суть кон­ституційного принципу верховенства права.

Надання нормам Конституції України прямої дії означає право суду не застосовувати ту норму закону чи іншого нормативно-правового акта, яка є несправедливою, нерозумною, оберігає май­нові інтереси того, хто діяв недобросовісно.

Практика життя засвідчує, що, на жаль, ці засади ще не діють повною мірою. Але це - уже інший аспект проблеми.

128

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...