§ 2. Теорії юридичної особи

Кожна епоха створювала чи модернізувала свої погляди на юридичну особу. Одні з них мали загальноєвропейську цінність, інші - лише регіональну. Одні дожили до сьогодні, інші - відійшли з відходом тих умов, які викликали їх до життя.

До числа найважливіших теорій юридичної особи зачисляють теорію фікції та теорію соціальної реальності.

Теорія фікції Погляд на юридичну особу з точки зору

теорії фікції був започаткований Папою

Інокентієм IV. У XIX столітті теорія фікції була розвинута Ф. К. Са-віньї та Б. Віндешейдом. Теорія фікції розглядала юридичні особи як видумані творіння закону, викликані потребою законодавчої техніки. Вихідним началом цієї теорії було те, що носієм прав і обов'язків може бути лише persona - особа, тобто людина. Якщо появляється інший суб'єкт права - не людина, його слід розгляда­ти як людину.

Ця теорія одержала ще назву: «теорія персоніфікації».

Завдяки цій теорії було зроблено два висновки, що мали вагомі практичні наслідки:

1. якщо дієздатними є особи, які уповноважені для представни­ цтва та виконання організаційних функцій, то лише вони можуть виступати від імені юридичної особи;

2. якщо юридичні особи існують не самі по собі, а на підставі закону, то вони можуть виникати лише з державного дозволу".

Отже, ця теорія дала безперечні реальні здобутки, які прояви­лися у необхідності формування органів юридичної особи та у на­ступному запровадженні її обов'язкової реєстрації.

Теорія персоніфікації, проте, протягом 150 років піддавалася огульній критиці. Однак використання засобів «правової інжене-

Борисова В. 1. До проблеми сутності юридичної особи // Методо лопя приватного права: Збірник наукових праць.- К., 2003- С. 224.

Грешников И. П. Субьектьі гражданского права- СПб., 2002-

288

рії» (термін А. І. Камінки¹), до яких можна віднести конструкцію юридичної особи, не означало нереальності особливих суб'єктів права. «Називати реально існуючі установи та корпорації юридич­ними особами - цілком не значить створювати фікції»².

Фікція,- писав професор Г. Ф. Шершеневич,- це науковий при­йом, який допомагає здійснити життєве завдання розмежування ін­тересів. Смертоносні удари, спрямовані проти юридичних осіб, насправді б'ють по повітрю, оскільки вони не можуть усунути то­го реального явища, що в житті є права та обов'язки, не пов'язані з певною фізичною особою³.

Якщо у мові,- вважає І. П. Грєшніков,- фікцією є щось неісну­юче, видумане, то в праві фікція - це оператор, юридичний конст­руктор, який включає явища реального життя у сферу права⁴.

Термін «фікція», яким Ф. К. Савіньї оформив свій погляд на юридичну особу, містить у собі багато утаємничених розумінь та тлумачень. Починається ренесанс цієї, охаяної в радянський період, теорії. Оновлена вона буде на рівних конкурувати із тео­рією соціальної реальності.

Теорія соціальної реальності

Вважалося, що, оскільки юридична особа не їсть, не п'є, не радіє, не тужить, вона не може мати жодних прав⁵. За таким став­ленням до юридичної особи прийшло інше: юридична особа - це реальне утворення, тілесно-духовний організм, який має тіло, го­лову, функціональні частини, може хотіти і перетворювати бажане у дійсне.

Завдяки цій теорії, попри надмірне використання неправо-вих критеріїв, юридичні особи почали трактуватися як особливі суб'єкти, які створюються відповідно до закону і мають визнава­тися державою. Вона була базою для запровадження так званого явочного порядку реєстрації юридичної особи. На підставі теорії соціальної реальності викристалізувалася теорія волездатності, а отже, і деліктоздатності юридичної особи.

Теорія соціальної реальності, започаткована німецьким вче­ним О. Гірке, була предтечею теорії повної цивільної правоздат­ності юридичної особи.

Ц ит. за: И. Г. Грешников. Цит. праця.- С. 34. Трубецкой Е. Н. Знциклопедия права-СПб., 1999-С. 168. Шершеневич Г. Ф Учебник русского гражданского права.-М., 1914.-С. 148.

Грешников И. Г. Цит. праця.- С. 34.

Вислів Б. Н. Чичерина. Цит. за: И. П. Грешников. Цит. праця.- С. 35.

289

Українське цивільне право

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

Теорія Р. Ієрінга

Не заперечуючи права людей створювати юридичні особи, Рудольф фон Ієрінг вва­жав, що істинним носієм інтересу (дести-

натором) є людина. І саме для задоволення цього інтересу вони і

створюються.

Теорія Р. Ієрінга, яка відкидала юридичну особу як самостійно­го носія прав, вважається тепер повністю віджилок). Проте ви­знання права однієї особи на створення господарського товариства мусить привести до відповідних теоретичних висновків. У цій си­туації за вивіскою юридичної особи реально виступає одна фізич­на особа, воля, інтерес якої є волею та інтересом юридичної особи і навпаки.

Смерть такої особи означає і смерть юридичної особи, якщо немає її (людини) правонаступника.

Теорії юридичної особи ^у радянській цивілістичній науці бу- в науці радянського ^ли розроблені свої теорії юридичної neoiodv особи, які значною мірою базувалися

на офіційній ідеології та чинному на той час законодавстві.

Теорія держави Автором теорії держави був професор

С. І. Аскназій. Оскільки у радянський пе­ріод нашої історії існували головним чином державні підприємства, які очолювалися призначеними керівниками, погляд на юридичну особу через «призму держави» мав обгрунтування. За кожним таким суб'єктом дійсно стояла держава. Ця теорія віддзеркалювала тодіш­ню реальність і залишилася у науці як історичний спогад про минуле.

Теорія директора Теорія директора була заснована на мо-

нополії державного сектору економіки.

Відповідно вважалося, що правами юридичної особи наділяється державний орган; директор уособлював цей орган, здійснюючи всі правомочності юридичної особи. Автором цієї теорії був професор Ю. К. Толстой¹. Відносини між юридичними особами трактували­ся ним як відносини між керівниками державних організацій.

Підстав для критики такої теорії було чимало: юридичні особи є не лише державними, а тому ця теорія не могла стосуватися зага­льного поняття юридичної особи; юридична особа не може отото­жнюватися з її керівником.

Толстой Ю. К. Содержание и гражданско-правовая защита права собственности в СССР.- Л., 1955.- С. 88.

Вважалося, що в юридичній особі кон-

Теорія колективу центруються інтереси певної групи лю-

дей. Тому, відповідно до цієї політичної

доктрини, академік А. В. Венедиктов запропонував вважати юри­дичною особою колективне суспільне утворення, певним чином організований колектив трудящих, очолений колективним або од­ноосібним керівником¹.

Такий погляд на юридичну особу був закріплений у Законі СРСР «Про підприємство». Він започаткував новий етап відносин між підприємством та його трудовим колективом.