§ 13. Обмеження, припинення діяльності юридичної особи

Держава не має права втручатися у діяльність юридичної особи, якщо вона здійснюється відповідно до її статуту та законів Украї­ни. З іншого боку, держава повинна унеможливити таку діяльність юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, культурній спадщи­ні, порушує конституційні права людини.

Відповідно до частини 7 статті 319 ЦК, діяльність власника може бути обмежена або припинена у випадках і в порядку, вста­новлених законом. У Підрозділі 2 «Юридична особа» немає норми, яка передбачала б можливість обмеження або припинення діяль­ності юридичної особи, тому норму частини 7 статті 319 ЦК слід тлумачити розширено: вона має стосуватися і юридичної особи.

Йдеться лише про зупинення на певний час якогось з видів діяльності або діяльності юридичної особи взагалі, але сама юри­дична особа продовжує існувати.

Закон України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколиш­нього природного середовища» надає право Кабінету Міністрів України приймати рішення про зупинення або припинення діяль­ності підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, на якій вони засновані, та їх підпорядкування у разі по­рушення ними законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища. Таке ж право мають місцеві ради щодо юридич­них осіб місцевого підпорядкування.

За Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміч­ного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 p., головні дер­жавні санітарні лікарі мають право тимчасово заборонити чи при­пинити діяльність юридичної особи у разі невідповідності цієї діяльності вимогам санітарних норм.

Підставою для припинення діяльності юридичної особи мо­жуть також бути різні фактичні обставини: знищення чи викра­дення її майна, арешт керівника, відсутність коштів, відсутність сировини тощо.

314 г

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

А ктом цілеспрямованого припинення діяльності окремих комер­ційних структур часто було накладення арешту на їх банківські рахунки у зв'язку з відкриттям кримінальної справи, здебільшого безпідставної, проти директора чи голови правління.

У цьому контексті слід привернути увагу до статті 1074 ЦК, яка допускає можливість обмеження права клієнта щодо розпоря­дження грошовими коштами, які є на його рахунку (накладення арешту на банківські рахунки), лише за рішенням суду і лише у випадках, встановлених законом.

Ця норма була включена до проекту Цивільного кодексу Украї­ни лише в процесі його наукового доопрацювання.