§ 4. Гроші

Об'єктом цивільних прав є гроші¹.

Гроші, як зазначав професор П. П. Цитович, є рухомими реча­ми, але мають величезну економічну перевагу перед іншими «ру­хомостями»: майно може мати у своєму складі різні речі, але ніко­ли не може надовго залишатися без грошей; предмет кожного майнового права, чи буде він дією, рухомою чи нерухомою річчю, має бути обов'язково здатним до оцінки на гроші, без чого немож­ливою була б його судова охорона. Гроші є знаряддям для виміру юридичного інтересу².

«Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить»,- українська

народна мудрість.

¹ Синонімами слова «гроші» в українській мові є: грошики, грошеня­та, копійка, гріш, грошва, фінанси, купило, кабза («Він обчислював, до якої суми заокруглиться збита уже кабза» - Іван Франко), камза («Нема­ла камза перепала»,- Панас Мирний), монети, дрібняки, срібняки, мідя­ки, мідниці, папірус. Див.: Словник синонімів української мови. У 2-х томах. Т. І.- К., 1999.- С. 380.

Цитович П. П. Деньги в области гражданского права. В кн.: Антоло­гія української юридичної думки...- С. 128, 129.

225

Українське цивільне право

Розділ III. Цивільні правовідносини

Гроші є засобом платежу, без них була би неможливою значна кількість договорів. Гроші є засобом накопичення, приносячи як дохід додаткові гроші.

«Українська РСР ... при необхідності впроваджує свою грошо­ву одиницю»,- так було записано у частині 7 статті VI Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року.

Гривня як грошова одиниця України була визначена у стат­ті 99 Конституції України¹.

Гривня Гривня була випущена в обіг 2 вересня

1996 р. на підставі Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу в Україні».

Гривня, згідно із статтею 192 ЦК, є законним засобом платежу, обов'язковим до приймання на всій території України.

Гривня - це символ незалежності України, її своєрідна візитна картка на міжнародній арені.

На відміну від держав з безперервною історією державного життя, у яких на грошах - портрети королів, царів, президентів, на українських гривнях - духовні лідери нації у різний період її істо­рії: монархи доби Середньовіччя, гетьмани, перші президенти, ве­ликі поети.

Автором портретів цих видатних діячів був заслужений худож­ник України Василь Лопата. «Творячи гривню,- згадував він,- ме­ні хотілося заявити світові: «Ось дивіться! Ми є! Ми - українці! На гривнях мені хотілося показати нашу історію, гідність, наш загна­ний у підпілля, але збережений патріотизм»².

На українських грошових знаках зображені:

1. гривня - Князь Володимир Великий

2. гривні - Князь Ярослав Мудрий

5 гривень — Гетьман Богдан Хмельницький 10 гривень - Гетьман Іван Мазепа 20 гривень - поет і громадський діяч Іван Франко 50 гривень - Президент Української Народної Республіки Ми­хайло Грушевський

100 гривень - поет, академік Петербурзької Академії мистецтв Тарас Шевченко¹.

200 гривень - поетеса і громадський діяч Леся Українка.

Роздрібною монетою в Україні залишено копійку. Спроба по­вернути шаги, які були в обігу в 1917-1920 pp., не вдалася.

Гривня виконує різноманітні функції: вона є не лише засобом платежу, а й засобом накопичення; може бути товаром; може бути засобом забезпечення виконання зобов'язання (застава).

За постановами Національного банку України були введені в обіг ювілейні монети, у тому числі із дорогоцінних металів.

Емісія грошових знаків становить монополію Національного банку України.

Гроші завжди є річчю, наділеною родовими ознаками, а тому не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (стаття 389 ЦК). Від недобросовісного набувача (злодія) фізично ті ж самі купюри мо­жуть бути вилучені і повернуті власникові.

Відповідно до статті 1087 ЦК, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльнос­ті, можуть проводитися у готівковій або безготівковій формі, а розрахунки між юридичними особами, а також за участю фізич­них осіб,- підприємців - у безготівковій формі, якщо інше не встановлено законом.

Гроші, які є на рахунку фізичної або юридичної особи, не мо­жуть вважатися річчю. Вони - грошові кошти. Особа, на чий ра­хунок вони внесені, має право вимоги до відповідної банківської (кредитної) установи, тобто є суб'єктом зобов'язальних, а не ре­чових правовідносин.

Безготівкові гроші виконують такі ж функції, як і готівкові. Во­ни можуть бути переведені у готівкові за вимогою фізичної особи, володільця рахунку, беззастережно і в повній сумі. Можливість такого переведення за вимогою юридичної особи, володільця ра­хунку обмежена законом.

Гривня була засобом платежу ще у Київській Русі. Спроба Укра­їнської Народної Республіки відновити її у 1918 році не вдалася. Гроші були намальовані видатним художником Георгієм Нарбутом. Оригінали малюнків цих грошей зберігалися у одному з львівських музеїв, але після Другої світової війни були спалені як націоналістичні твори.

Див.: Василь Лопата. Надії та розчарування, або метаморфози грив­ні.-К., 2000.-С. 133.

Василь Лопата так описує своє враження від стогривневої купюри: «Коли гроші нарешті з'явилися в обігу 1996 р., те, що я побачив, ви­кликало у мене шок. 100-гривневу купюру було спотворено до невпізнання: інша композиція, електронний дизайн. А особливо вразив ортрет. Замість тонко промальованого Шевченка дивиться якийсь РУоо намальований дядько з мутним поглядом... Грубий бездарний ^а?^{ТО ЦЄ 3}Р°^ИВ ~ невідомо» (Див.: Василь Лопата. Цит. праця.-

227

Українське цивільне право

Розди III. Цивільні правовідносини