§ 5. Зупинення позовної давності

Слово «зупинення»' засвідчує тимчасову неможливість через певні обставини рухатися далі.

Зупинення позовної давності означає припинення її перебігу на час дії обставин, визначених у законі. Після закінчення дії цієї об­ставини позовна давність продовжуватиметься, з врахуванням ча­су, що минув до її початку.

За Цивільним кодексом 1963 p., зупинення позовної давності було наслідком непереборної сили, яка перешкоджала пред'явлен­ню позову, оголошення мораторію (відстрочки виконання) та пе­ребування позивача або відповідача у складі Збройних сил СРСР, переведених на воєнний стан.

Позовна давність, однак, зупинялася лише за умови, коли ці об­ставини виникли або продовжували існувати в останні шість місяців.

У проекті Цивільного кодексу України 1996 р. такий звиклий підхід до умов зупинення позовної давності був збережений.

При науковому доопрацюванні проекту було запропоновано інше вирішення проблеми: зупинення позовної давності не повин­но пов'язуватися з тим, на якій стадії — початковій чи завершаль­ній - сталася відповідна подія.

Особливо яскраво цей аргумент спрацьовував тоді, коли йшло­ся про перебування особи у військовій частині, переведеній на воєнний стан. Військовослужбовець не лише піддавався ризикові втратити здоров'я чи навіть життя. Він, у разі повернення живим, міг втратити можливості, які мала цивільна особа, адже для нього фактична тривалість позовної давності ставала коротшою. Така дискримінація не мала жодного обґрунтування.

Відповідно до частини 2 статті 263 ЦК, час перебування пози­вача або відповідача у складі Збройних сил України або в інших військових формуваннях, створених відповідно до закону, не бра­тиметься до уваги при обчисленні позовної давності.

За статтею 78 ЦК 1963 p., позовна давність зупинялася, якшо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна, невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). Буквальне її тлумачення да­вало підставу для висновку, наче самого факту непереборної сили замало, особа має доказати, що під її впливом вона не мала мож­ливості звернутися з позовом.

Значного поширення набуло вживання слова «призупинення», яке є калькою російського «приостановление». Потреби у такому запозиченні, на мій погляд, нема.

Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

П рикро, що у частині 1 статті 263 ЦК не записано інакше: непе­реборна сила має трактуватися як об'єктивна підстава зупинення позовної давності, тобто така, що не погребує доведення. Принцип розумності дає право саме на таке її розуміння.

Докази про зупинення позовної давності належить подати пози­вачеві. Якщо відповідна обставина буде підтверджена, суд зо­бов'язаний застосувати норму статті 263 ЦК, оскільки зупинення позовної давності настає об'єктивно, незалежно від волі осіб, які перебувають у спорі.