§ 7. Цивільний стан фізичної особи

«Стан людини в різних періодах її існування, як він через наро­дження починається, через подружжя змінюється, а через смерть кінчається, звемо станом особовим»,- писав професор Олександр Огоновський.

Наше законодавство термін «цивільний стан» тривалий час не вживало. Не послуговувалася ним і правнича література.

Не використовувався і термін «стан особи», хоча широко побу­тував термін «статус». Слово «статус» походить від латинського «status» - стан, становище, цивільний стан, суспільне становище¹. Оскільки українським аналогом терміну «статус» є термін «стан», його і слід би використовувати.

Питання про те, що є складовими елементами цивільного стану фізичної особи, було спірним.

Законодавство Російської імперії, як уже зазначалося, перед­бачало такий вид покарання, як «лишение всех прав состояния». Йшлося про позбавлення засудженого прав людини, права влас­ності та сімейних прав. Отже, ці права були основними у цивіль­ному стані людини.

За нинішніх умов, цивільний стан фізичної особи мав би визна­чатися:

• громадянством;

• дієздатністю;

• тим, чи є особа на волі, чи позбавлена волі;

• чи є у шлюбі;

• чи має дітей.

Цивільний стан особи - це сукупна правнича категорія, до складу якої входить правоздатність, дієздатність, ті права та обоє 'язки, які вона за законом може мати, а також конкретні права та обов 'язки, якими вона реально володіє .