§ 1. Загальні зауваги
Поняття та значення Особисте вчинення особою дій, спрямова- представництва них на реалізацію свого права, та особисте
виконання обов'язку є не завжди можливим.
Цьому можуть перешкодити фактичні обставини: неможливість прибути до місця вчинення правочину, недостатня компетентність чи хвороба. На заваді можуть стати недієздатність та малоліття.
Що стосується юридичної особи, то її орган (директор, ректор чи голова правління) так само не завжди зможе сам вчинити певну цивільно-правову дію.
У цих та інших випадках на допомогу приходить інститут представництва. Стаття 62 ЦК 1963 р. не містила визначення цього юридичного феномену, а регламентувала лише правові наслідки вчинення представником угоди, відповідно до наданого
ЛЛ <
Українське цивільне право
Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин
йому повноваження, що, звичайно, не розкривало його справжньої суті.
У статті 237 ЦК України ця похибка була усунена: представництвом названо правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов 'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
У цьому визначенні враховано особливість договірного та інших видів представництва.
На підставі договору представник зобов'язується до вчинення певної дії.
Мати, батько малолітньої дитини є носіями загального обов'язку щодо дитини: піклуватися про її духовний та фізичний розвиток. Виконуючи його, вони наділяються і правом розпоряджатися її майном. Продати будинок, належний дитині, це їхнє право, тобто міра можливої, дозволеної законом поведінки.
Те ж саме стосується опікуна недієздатної особи, для якого вчинення певного правочину від імені цієї особи - це його право. Оскільки опікун не зобов'язаний утримувати підопічного за свій кошт, купівля ним для підопічного одягу, їжі, оплата комунальних послуг тощо перетворюється у засіб виконання загального обов'язку: дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення доглядом та лікуванням (стаття 67 ЦК).
Представництво - це особливі правовідносини, у яких беруть участь дві сторони: представник, тобто особа, яка зобов'язана або управнена до вчинення певної юридичної дії (чомусь він названий «повіреним»), і той, від імені і в інтересах якого представник має діяти,- довіритель.
Представництво завжди передбачає потенційне існування третьої особи, яка б виявила бажання укласти договір з тим, кого представляють.
Приміром, видана довіреність на придбання дачі з певними, чітко визначеними якісними характеристиками. Представник добросовісно кинувся на пошуки відповідного об'єкта, але його старання виявилися марними. У цій ситуації механізм представництва уже почав працювати, але укладення договору купівлі-продажу дачі не відбулося, а отже, не була зреалізована його мета.
Навіть якщо певна юридична дія представником ще не вчинена, вважається, що він готовий до служіння інтересам довірителя, малолітнього, недієздатного, юридичної особи: лише чекає слушного моменту.
Представництво - це не лише своєрідна рука, за допомогою 446
якої розгииряються просторові можливості особи, а й часто додаткова Ті воля та інтелект.
Представник завжди діє від імені того, кого представляє. Хоча не завжди ця обставина повідомляється третій особі. Особливо, коли здійснюється представництво батьками, опікунами, зокрема тоді, коли угода виконується у момент її укладення. Це обумовлено тим, що індивідуалізація учасників договору не завжди є необхідною. Так, продавцеві рухомої речі абсолютно байдуже, від імені кого і для кого купують її у нього, як і байдуже може бути покупцеві: свою річ реалізує продавець чи діє від імені іншої особи.
У договорі за участю представника довіритель може бути повністю схованим за постаттю представника, хоча покупець може і знати про його існування.
Вважається, що «представництво є складними правовідносинами за колом правових зв'язків, що утворюються між його суб'єктами»1. Однак така точка зору викликає сумнів.
виконання доручення М. від його імені
відносини
за договором
купівлі-продажу
відносини представництва
Якщо М. видав доручення Р. на продаж автомобіля і його було продано С, то між Р. та С, і між М. та С. відносини представництва не виникають: М. є продавцем автомобіля, а С- його покупцем.
Представництвом зв'язані лише відносини М. та Р.
С, навіть якщо ім'я його як покупця було відоме для М. на момент оформлення доручення, у правовідносинах представництва участі не бере.
Скловский К. И. Представительство в гражданском и процессуаль-ном праве. Автореф. ... канд. дисс- X., 1982.- С. 6; Цивільне право України: Підручник. У двох книгах. Кн. 1.- К., 2002- С. 198.
АА1
Українське цивільне право
Розділ VI. Здійснення цивільних правовідносин
Чи помилився Гуго Гроцій?
«Гуго Гроцій був першим, кому вдалося узагальнено сформулювати теорію представництва, хоч і ціною перекручення його
змісту» . Помилку цього відомого голландського юриста вбачають у тому, що представництво було розглянуте ним як результат доручення, «яким воно не є за своєю природою»2.
Насамперед, слід звернути увагу на те, що відносини у суспільстві, які існували за життя цього вченого (1588-1545), істотно відмінні від тих, що існують сьогодні. Крім того, є різні види представництва (зокрема, законне). Позиція Гуго Гроція цілковито підходить до добровільного представництва.
Певно, недарма така позиція закріплена у Французькому цивільному кодексі 1804 р. та в кодексах багатьох держав.
Та обставина, що в Цивільних кодексах усіх союзних республік, які були у складі СРСР, містилися окремі глави «Представництво. Довіреність» та «Доручення», не означало наділення представництва повною автономією, адже суть договору доручення полягає саме в тому, що одна сторона зобов'язується вчинити певну юридичну дію від імені другої сторони.
Межа представництва фізичної особи
Є низка юридичних дій, які особа має вчинити сама, без права використання інституту представництва. Це стосується складення заповіту, відмови від спадщини, прийняття спадщини, присутності при реєстрації шлюбу, подання до суду заяви про усиновлення, подання до органу реєстрації актів цивільного стану заяви про визнання батьківства.
За статтею 28 Сімейного кодексу України, представник може лише подати заяву про реєстрацію шлюбу від імені жінки і (або) чоловіка.
Підстави виникнення представництва
За статтею 62 ЦК 1963 p., повноваження представника могли «ґрунтуватися» на довіреності, законі або адміністративному акті.
Однак віднесення адміністративного акта до підстави виникнення повноважень представника було помилковим. Адже наказ керівника юридичної особи, яким, наприклад, зобов'язано головного інженера підписати акт прийняття монтажних робіт, виконаних за договором, не міг вважатися адміністративним актом.
/ За ред.
Цивільне право України: Підручник. У двох книгах. Кн. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової.- К., 2004.- С. 213. 2 Там само.
У частині 3 статті 237 ЦК України ця неточність усунута: представництво виникає на підставі акта органу юридичної особи.
Серед підстав виникнення представництва на перше місце поставлено договір.
Представництво, як і раніше, може виникнути безпосередньо із закону.
- Звернення до читача
- Г лава 1 Цивільні відносини
- § 1. Особливості цивільних відносин
- § 2. Цивільні відносини і цивільне законодавство
- Глава 2 Соціальні регулятори цивільних відносин.
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Юридичне право як регулятор цивільних відносин
- А. Короткий аналіз регулювання цивільних відносин на українських землях до початку XX ст.
- § 3. Система чинного національного цивільного законодавства України
- 1. Конституція України
- 2. Міжнародні договори
- 3. Закони України
- 4. Інші акти цивільного законодавства
- 5. Проблема межі законодавчого регулювання цивільних відносин
- § 4. Чинність актів цивільного законодавства
- § 5. Прогалини у регулюванні цивільних відносин
- Глава 4 Договірне право
- Глава 6 Моральне право
- Глава 7
- Глава 9 Історія прийняття Цивільного кодексу України
- Глава 10 Джерела Цивільного кодексу України
- § 1. Наука
- § 2. Практика життя
- § 3. Власний досвід правового регулювання цивільних відносин
- § 4. Іноземний досвід правового регулювання цивільних відносин
- Г лава і 1
- § 1. Цивільний кодекс України - політика та ідеологія
- § 2. Цивільний кодекс України - українська національна ідея у законодавстві
- § 3. Цивільний кодекс України: інституційна чи пандектна система?
- § 4. Місце Цивільного кодексу України в сім'ї правових систем Європи
- § 5. Структура Цивільного кодексу України
- § 6. Верховенство Цивільного кодексу України
- § 7. Диспозитивні та імперативні норми в Цивільному кодексі України
- § 8. Аналіз окремих прийомів законодавчої техніки
- § 9. Мова Цивільного кодексу України
- § 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України
- § 1. Види цивільних правовідносин
- § 2. Класифікація цивільних правовідносин
- Глава 13 Структура цивільних правовідносин
- § 1. Суб'єкти цивільних правовідносин
- § 2. Об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Зміст цивільних правовідносин
- § 4. Санкції у структурі цивільних правовідносин
- § 5. Деякі проблеми цивільної відповідальності
- Глава 14 Майно та речі як об'єкти цивільних прав
- § 1. Поняття майна
- § 2. Речі як об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Класифікація речей
- Глава 15 Правовий режим окремих видів майна
- § 1. Тварини
- § 2. Житловий будинок. Дача. Садиба
- § 3. Культурні цінності
- § 4. Гроші
- § 5. Судно
- § 6. Наркотичні засоби та психотропні речовини
- § 7. Об'єкт підвищеної небезпеки
- § 8. Зброя
- Глава 16 Фізичні особи
- § 1. Поняття фізичної особи
- § 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- § 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- § 4. Обмеження цивільної дієздатності
- § 5. Визнання фізичної особи недієздатною
- § 6. Засоби індивідуалізації фізичної особи
- § 7. Цивільний стан фізичної особи
- § 8. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- § 9. Оголошення фізичної особи померлою
- § 10. Фізична особа як підприємець
- § 11. Опіка та піклування над фізичною особою
- § 13. Опіка над майном фізичної особи
- Глава 17 Юридичні особи
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Теорії юридичної особи
- § 3. Ознаки юридичної особи
- § 4. Створення юридичних осіб
- § 5. Види юридичних осіб
- § 6. Засоби індивідуалізації юридичних осіб
- § 7. Правоздатність юридичної особи
- § 8. Дієздатність юридичної особи
- § 9. Органи юридичної особи
- § 10. Відокремлені підрозділи юридичної особи
- § 11. Відповідальність юридичної особи
- § 12. Організаційно-правові форми юридичних осіб (коротка характеристика)
- 1. Товариства
- 2. Установи
- 3. Виробничі кооперативи
- § 13. Обмеження, припинення діяльності юридичної особи
- § 14. Припинення юридичної особи
- § 1. Український народ як суб'єкт права власності
- § 2. Держава Україна як учасник цивільних відносин
- § 3. Інші учасники цивільних відносин
- Г лава 19 Юридичні факти
- § 1. Поняття та види юридичних фактів
- § 2. Акти цивільного стану
- Глава 20 Правочини
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Загальні вимоги до правочинів
- § 3. Класифікація правочинів, вчинених з відступом від вимог закону
- § 4. Спеціальні моделі нікчемних та оспорюваних правочинів
- 1. Правочин, вчинений малолітнім за межами його дієздатності
- 2. Правочин, вчинений неповнолітнім без згоди батьків або піклувальника
- 3. Правочин, вчинений особою, дієздатність якої обмежена
- 4. Правочин недієздатної особи
- 5. Правочин, вчинений дієздатною особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними
- 6. Правочин, вчинений представником однієї сторони за зловмисною домовленістю з другою стороною
- 7. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування
- 8. Правочини, які порушують публічний порядок
- 9. Вчинення правочину через помилку
- 10. Вчинення правочину внаслідок обману
- 11. Вчинення правочину під впливом насильства
- 12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини
- 13. Фіктивний правочин
- 14. Удаваний правочин
- 15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму
- § 5. Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону
- § 6. Правові наслідки недійсності правочину
- Г лава 21
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Виконання цивільного обов'язку
- § 4. Особисте здійснення цивільних правовідносин їх учасниками
- Глава 22 Правонаступництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Види правонаступництва
- Глава 23 Представництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Договірне представництво
- § 3. Законне представництво
- § 4. Комерційне представництво
- Глава 24
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Невизначеність строку
- § 3. Закінчення строку
- § 4. Способи зміни встановленого строку
- § 5. Окремі види строків
- Глава 25 Захист цивільного права та інтересу
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Підстави виникнення права на захист. Суб'єкт права на захист
- § 4. Способи захисту
- § 5. Короткий аналіз способів захисту
- § 6. Органи, що здійснюють захист цивільних прав
- § 7. Самозахист
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Тривалість позовної давності
- § 3. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- § 4. Початок перебігу позовної давності
- § 5. Зупинення позовної давності
- § 6. Переривання позовної давності
- § 7. Правові наслідки спливу позовної давності
- § 8. Наслідки відмови в позові у зв'язку із спливом позовної давності