§ 1. Загальні зауваги
Передумови появи «юридичної особи»
Виходячи зі своїх власних та громадських інтересів, люди здавна почали об'єднуватися, створюючи товариства, корпорації для спільної діяльності, спрямованої на досягнення певної мети. Таке об'єднання забезпечувало їм концентрацію фізичних та інтелектуальних зусиль, фінансових можливостей і в результаті прискорювало настання окресленої мети.
Практика діяльності цих товариств поставила такі питання:
кому мають належати одержані доходи;
хто є власником майна, придбаного за рахунок цих доходів;
хто є суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну цією діяльністю іншій особі;
4) за рахунок чиїх коштів має здійснюватися ця відповідаль ність.
Невизнання товариства самостійним суб'єктом цивільних відносин, відсутність розмежування діяльності людей у межах товариства від діяльності поза ним, а отже, можливість особистої відповідальності члена товариства за діяльність усього товариства були гальмом на шляху їх розвитку. Тому виникла потреба чіткого Розмежування діяльності особи як члена товариства від іншої сфери
285
Українське цивільне право
її життєдіяльності, а також відокремлення майна, що було придба но товариством в результаті його діяльності, від майна членів то вариства та їхніх родин. І таке розмежування було зроблено ще класичними римськими юристами. ,
Однак фігура особливого суб'єкта цивільних прав не одержала у римському праві необхідного розвитку'.
Римське право не виробило поняття юридичної особи. Прот( заслуга римлян у тому, що вони заклали фундамент для його розуміння .
Tres faciunt collegium - троє складають колегію,- казали римляни. Це означало, що для появи нового правничого суб'єкта потріб-но було, щонайменше, три особи.
Вироблення ідеї юридичної особи як самостійного суб'єкта цивільного права, як самостійного центру господарського життя,-і писав професор І. А. Покровський,- становить одну з найбільших заслуг римського права; тільки через нього ця юридична форма увійшла в обіг нового європейського права3.
Розвиток особистої ініціативи, товарного виробництва був органічно поєднаний із законодавчим визнанням об'єднань, товариств окремими, самостійними суб'єктами цивільних відносин.
Термін «юридична особа» був вперше введений Римським Папою Інокентієм IV у 1245 році. У Папській буллі було написано: «юридична особа існує в понятті завдяки фікції, вона не обдарована тілом, а це значить, що не володіє волею. Діяти можуть лише її члени, а не сама корпорація, тому корпорація не може ні вчиняти злочини, ні бути відлучена від церкви»4. Отже, можна зробити висновок про те, що термін «юридична особа» був започаткований канонічним правом.
Термін «юридична особа» був вперше використаний у кодексі Німеччини. В англійському законодавстві вживався термін «штучна особа» - artificial person. Французьке, швейцарське законодавство
' Милан Бартошек. Римское право. Понятия, терминьї, определения.-М., 1989.-С. 8.
2 Дроніков В. К. Римське приватне право.- К., 1961.- С. 62; Підоприго-ра О. А. Основи римського цивільного права.- К., 1990.- С. 80; Орач Є. М-, Тищик Б. Й. Основи римського цивільного права: Курс лекцій.- К., 2000.-С. 64.
Покровскип И. А. История Римского права.- СПб., 1915.- С. 304-305.
Див.: Дювернуа Н. Л. Конспект лекций по гражданскому праву.- СПб., 1886-Вьіп. 2.-С. 31-32.
286
Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин
о оистувалося терміном «persone morale»* - особа нематеріальна. "Законодавство Російської імперії вживало термін «сословие лиц» . В українському перекладі Книги загальних цивільних законів Австрії Станіслав Дністрянський використав термін «правнича особа». А професор О. Огоновський послуговувався терміном «особи громадні»3.
Правова природа Суспільні інтереси поставили юридичну
а - „™й» особу як суб єкта цивільних відносин в
юридичної осоои j j
Ґ один ряд з особою фізичною, обумовив-
ши водночас її особливу правову природу.
У чому ж суть цього правничого феномену?
Особа «юридична» означає, насамперед, те, що вона створена на підставі закону, на відміну від особи «фізичної», яка створена природою і матеріально живе у часі та просторі.
Юридична особа фізично не існує. Проте люди, які керують нею, майно, яке їй належить, цілком реальні, їх можна сприйняти на дотик. Сама ж юридична особа не має фізичної реальності. Проте юридична особа існує як соціальна реальність, як той відокремлений комплекс, який є самостійним носієм прав та обов'язків.
Юридична особа - це не директор чи інший орган управління, це не колектив працівників. Юридична особа - специфічний суб'єкт права, суб'єкт, про який мова іде тоді, коли його треба протиставити окремій людині - особі фізичній.
Юридична особа є самостійним носієм не лише прав, а й інтересів, які відповідають інтересам її засновників, але не ототожнюються з ними.
Юридична особа створюється відповідно до закону і не може прагнути до мети, яка йому суперечить. Держава за допомогою різних засобів контролює діяльність юридичної особи. Суд може постановити рішення про припинення її існування у порядку, що визначений законом.
Термін «юридична особа» - це специфічна правова категорія, яка запроваджена для задоволення суспільного інтересу, для обслуговування товарного виробництва та обігу.
Завдяки категорії «юридична особа» відмежовується діяль-
Зі словом «morale» асоціюється все те, що є за межами фізичного, тілесного, речового.
" Терміном «сословие лиц» охоплювалися компанії, товариства, конкурси. Див • Российское законодательство Х-ХХ веков.- М., 1988.— т-6.-С. 82.
Олександр Огоиовськии. Систем Австрійського права приватного.
С22.
287
Українське цивільне право
Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин
1
Юридична особа є єдиною правовою формою, завдяки якій організація може брати участь у цивільному обороті1.
- Звернення до читача
- Г лава 1 Цивільні відносини
- § 1. Особливості цивільних відносин
- § 2. Цивільні відносини і цивільне законодавство
- Глава 2 Соціальні регулятори цивільних відносин.
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Юридичне право як регулятор цивільних відносин
- А. Короткий аналіз регулювання цивільних відносин на українських землях до початку XX ст.
- § 3. Система чинного національного цивільного законодавства України
- 1. Конституція України
- 2. Міжнародні договори
- 3. Закони України
- 4. Інші акти цивільного законодавства
- 5. Проблема межі законодавчого регулювання цивільних відносин
- § 4. Чинність актів цивільного законодавства
- § 5. Прогалини у регулюванні цивільних відносин
- Глава 4 Договірне право
- Глава 6 Моральне право
- Глава 7
- Глава 9 Історія прийняття Цивільного кодексу України
- Глава 10 Джерела Цивільного кодексу України
- § 1. Наука
- § 2. Практика життя
- § 3. Власний досвід правового регулювання цивільних відносин
- § 4. Іноземний досвід правового регулювання цивільних відносин
- Г лава і 1
- § 1. Цивільний кодекс України - політика та ідеологія
- § 2. Цивільний кодекс України - українська національна ідея у законодавстві
- § 3. Цивільний кодекс України: інституційна чи пандектна система?
- § 4. Місце Цивільного кодексу України в сім'ї правових систем Європи
- § 5. Структура Цивільного кодексу України
- § 6. Верховенство Цивільного кодексу України
- § 7. Диспозитивні та імперативні норми в Цивільному кодексі України
- § 8. Аналіз окремих прийомів законодавчої техніки
- § 9. Мова Цивільного кодексу України
- § 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України
- § 1. Види цивільних правовідносин
- § 2. Класифікація цивільних правовідносин
- Глава 13 Структура цивільних правовідносин
- § 1. Суб'єкти цивільних правовідносин
- § 2. Об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Зміст цивільних правовідносин
- § 4. Санкції у структурі цивільних правовідносин
- § 5. Деякі проблеми цивільної відповідальності
- Глава 14 Майно та речі як об'єкти цивільних прав
- § 1. Поняття майна
- § 2. Речі як об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Класифікація речей
- Глава 15 Правовий режим окремих видів майна
- § 1. Тварини
- § 2. Житловий будинок. Дача. Садиба
- § 3. Культурні цінності
- § 4. Гроші
- § 5. Судно
- § 6. Наркотичні засоби та психотропні речовини
- § 7. Об'єкт підвищеної небезпеки
- § 8. Зброя
- Глава 16 Фізичні особи
- § 1. Поняття фізичної особи
- § 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- § 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- § 4. Обмеження цивільної дієздатності
- § 5. Визнання фізичної особи недієздатною
- § 6. Засоби індивідуалізації фізичної особи
- § 7. Цивільний стан фізичної особи
- § 8. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- § 9. Оголошення фізичної особи померлою
- § 10. Фізична особа як підприємець
- § 11. Опіка та піклування над фізичною особою
- § 13. Опіка над майном фізичної особи
- Глава 17 Юридичні особи
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Теорії юридичної особи
- § 3. Ознаки юридичної особи
- § 4. Створення юридичних осіб
- § 5. Види юридичних осіб
- § 6. Засоби індивідуалізації юридичних осіб
- § 7. Правоздатність юридичної особи
- § 8. Дієздатність юридичної особи
- § 9. Органи юридичної особи
- § 10. Відокремлені підрозділи юридичної особи
- § 11. Відповідальність юридичної особи
- § 12. Організаційно-правові форми юридичних осіб (коротка характеристика)
- 1. Товариства
- 2. Установи
- 3. Виробничі кооперативи
- § 13. Обмеження, припинення діяльності юридичної особи
- § 14. Припинення юридичної особи
- § 1. Український народ як суб'єкт права власності
- § 2. Держава Україна як учасник цивільних відносин
- § 3. Інші учасники цивільних відносин
- Г лава 19 Юридичні факти
- § 1. Поняття та види юридичних фактів
- § 2. Акти цивільного стану
- Глава 20 Правочини
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Загальні вимоги до правочинів
- § 3. Класифікація правочинів, вчинених з відступом від вимог закону
- § 4. Спеціальні моделі нікчемних та оспорюваних правочинів
- 1. Правочин, вчинений малолітнім за межами його дієздатності
- 2. Правочин, вчинений неповнолітнім без згоди батьків або піклувальника
- 3. Правочин, вчинений особою, дієздатність якої обмежена
- 4. Правочин недієздатної особи
- 5. Правочин, вчинений дієздатною особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними
- 6. Правочин, вчинений представником однієї сторони за зловмисною домовленістю з другою стороною
- 7. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування
- 8. Правочини, які порушують публічний порядок
- 9. Вчинення правочину через помилку
- 10. Вчинення правочину внаслідок обману
- 11. Вчинення правочину під впливом насильства
- 12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини
- 13. Фіктивний правочин
- 14. Удаваний правочин
- 15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму
- § 5. Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону
- § 6. Правові наслідки недійсності правочину
- Г лава 21
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Виконання цивільного обов'язку
- § 4. Особисте здійснення цивільних правовідносин їх учасниками
- Глава 22 Правонаступництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Види правонаступництва
- Глава 23 Представництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Договірне представництво
- § 3. Законне представництво
- § 4. Комерційне представництво
- Глава 24
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Невизначеність строку
- § 3. Закінчення строку
- § 4. Способи зміни встановленого строку
- § 5. Окремі види строків
- Глава 25 Захист цивільного права та інтересу
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Підстави виникнення права на захист. Суб'єкт права на захист
- § 4. Способи захисту
- § 5. Короткий аналіз способів захисту
- § 6. Органи, що здійснюють захист цивільних прав
- § 7. Самозахист
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Тривалість позовної давності
- § 3. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- § 4. Початок перебігу позовної давності
- § 5. Зупинення позовної давності
- § 6. Переривання позовної давності
- § 7. Правові наслідки спливу позовної давності
- § 8. Наслідки відмови в позові у зв'язку із спливом позовної давності