§ 1. Поняття фізичної особи
. „, УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНИХ Розд.лІУ „ГАВОВЩНОСИН
До історії поняття «фізична особа»
Найчисленнішою групою учасників, суб'єктів цивільних відносин є люди. Римське цивільне право називало людей як учасників приватних відносин - persona. В латинській мові це слово означає, насамперед, «маска». Тому можна припустити, що різні люди у сфері цивільних відносин ніби накладали на своє обличчя правову маску, яка їх, таких різних, робила однаковими, з точки зору закону, рівними.
Німецький Цивільний кодекс 1896 p. (BGB) починається з розділу «Personen», перша глава якого - «Naturliche personen».
Терміном «Personen» було підкреслено спільні риси усіх суб'єктів цивільних правовідносин. У словосполученні Naturliche Personen водночас наголошувалось на природному (natur) та законодавчому (liche) началах.
Термін «naturliche personen» О. Огоновський переклав як «природна особа», і саме його він пропонував до української правничої термінології. В англійському праві вживається слово «nature» — людина .
С. Дністрянський вживав термін «підмет прав», протиставляючи його терміну «предмет». Див.: С. С. Дністрянський. Австрійське право облігаційне. У кн.: Антологія української юридичної думки. Т. 6. Цивільне право.- К., 2003.- С. 408. У сучасній українській мові слово «підмет» вживається лише для означення члена речення.
234
«фізична особа» чи «громадянин»?
У Цивільному кодексі УСРР 1922 р. люди як учасники цивільних відносин мали загальну назву «особи», якою було охоплено і юридичних осіб. Загальною спеціальною назвою було -«громадянин».
Лише у статті 57 було використано термін «приватна особа». А у статті 422' серед тих, на чию користь вкладник міг розпорядитися про видачу вкладу після його смерті, були названі «фізичні особи». Однак ні термін «приватна особи», ні термін «фізична особа» не «прижилися» на радянському грунті.
Термін «фізична особа» був використаний в окремих Договорах про надання правової допомоги в кримінальних, цивільних та сімейних справах, які були укладені Союзом РСР з іншими соціалістичними державами.
Термін «фізична особа» (з грецької physike - природа) на той час використовувався у законодавстві багатьох держав для означення особи, яка існує реально, є витвором природи, на відміну від юридичних осіб, які є витвором закону.
Доцільність вживання терміна «фізична особа» радянськими ідеологами заперечувалася, оскільки, як вважалося, у ньому міститься елемент приниження. Часточка правди у цьому аргументі, на мій погляд, є.
Така ідеологічна установка не могла не вплинути на наших сусідів. «В Німецькій Демократичній Республіці,- писали німецькі цивілісти,- таке найменування людей як учасників цивільного обороту більше не відповідає поглядам трудящих, які бачать у людях не «фізичних осіб», а громадян своєї Республіки. Термінологія BGB типова для втиснення суспільних відносин в абстрактно-юридичні поняття, що властиве капіталістичному правопорядку».1
Хоча тиск радянської правничої ідеології тут відчутний, все ж не можна заперечити того, що «фізична особа» - це дійсно абстрактно-юридична категорія, чужа, принаймні до недавніх пір, нашому світобаченню.
Можна було б ввести у цивільне законодавство слово «людина», але на той час так питання не ставилося.
Термін «фізична особа» вперше було використано в Основах Цивільного законодавства Союзу РСР і республік (1990 p.). В Українській РСР його вперше було використано у статті 14 Закону
СР «Про економічну самостійність Української РСР».
Г. Дорнбергер, Г. Клейне, Г. Клиигер, М. Пош. Гражданское право Гер-манской Демократической Республики.-М., 1957-С. 169.
235
Українське цивільне право
Роід'іл IV. Учасники цивільних правовідносин
У проекті Закону УРСР «Про власність» було зроблено спробу зупинити розширення сфери його застосування: у ньому, як і раніше, ужито термін «громадяни». Однак це не дало результату: термін «фізична особа» продовжив витісняти термін «громадянин», доки термін не почав домінувати не лише у законодавстві, а й у науковій літературі та судовій практиці.
У статті 14 Конституції України власниками землі названо громадян, юридичних осіб та державу. Ця конституційна норма могла би бути підставою для законодавчого утвердження терміна «громадянин» як учасник цивільних відносин і водночас підставою для зупинення експансії терміна «фізична особа». Але цього не сталося. Кволі посилання на статтю 14 Конституції У країни не дали бажаного результату.
При опрацюванні проекту Земельного кодексу України авторський колектив твердо стояв на конституційній термінології, незважаючи на те, що у проекті Цивільного кодексу, який на той час уже було прийнято у другому читанні, суб'єктом права власності, у тому числі і суб'єктом права власності на землю (земельні ділянки), були названі фізичні особи.
Верховна Рада України на таку термінологічну розбіжність не звернула уваги, тому за Земельним кодексом України суб'єктом права власності на землю є громадянин, а за Цивільним кодексом України - фізична особа. У Господарському кодексі України термін «фізична особа» не використано жодного разу. У статті 128 ГК йдеться про громадянина - підприємця, у той час як у статті 50 ЦК -про фізичну особу-підприємця.
У Цивільному кодексі Російської Федерації термін «фізична особа» ужито лише у назві глави: «Громадяни (фізичні особи)». У тексті Кодексу його не використано жодного разу.
Поняття фізичної особи
У перших варіантах проекту Цивільного кодексу України фізичною особою було названо громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. І лише у проекті Цивільного кодексу України станом на серпень 1996 р. за ініціативою професора А. С. Довгерта у статті «Поняття фізичної особи» було написано: «Фізична особа - це людина».
3. P.: «Чудово! Але, може, поміняємо місцями?» А. Д.: «Ні, нехай буде так!»
«Поняття фізичної особи,- писав професор О. А. Пушкін,- рівнозначне поняттю людина»'.
Гражданское право Украйни,-X., 1996.-Ч. 1.-С. 77.
При науковому доопрацюванні проекту Цивільного кодексу України було-таки зроблено відповідне переміщення: «Людина V цивільних відносинах вважається фізичною особою».
Просто і зрозуміло.
Але, не буду лукавити: термін «фізична особа» мені не до душі.
- Звернення до читача
- Г лава 1 Цивільні відносини
- § 1. Особливості цивільних відносин
- § 2. Цивільні відносини і цивільне законодавство
- Глава 2 Соціальні регулятори цивільних відносин.
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Юридичне право як регулятор цивільних відносин
- А. Короткий аналіз регулювання цивільних відносин на українських землях до початку XX ст.
- § 3. Система чинного національного цивільного законодавства України
- 1. Конституція України
- 2. Міжнародні договори
- 3. Закони України
- 4. Інші акти цивільного законодавства
- 5. Проблема межі законодавчого регулювання цивільних відносин
- § 4. Чинність актів цивільного законодавства
- § 5. Прогалини у регулюванні цивільних відносин
- Глава 4 Договірне право
- Глава 6 Моральне право
- Глава 7
- Глава 9 Історія прийняття Цивільного кодексу України
- Глава 10 Джерела Цивільного кодексу України
- § 1. Наука
- § 2. Практика життя
- § 3. Власний досвід правового регулювання цивільних відносин
- § 4. Іноземний досвід правового регулювання цивільних відносин
- Г лава і 1
- § 1. Цивільний кодекс України - політика та ідеологія
- § 2. Цивільний кодекс України - українська національна ідея у законодавстві
- § 3. Цивільний кодекс України: інституційна чи пандектна система?
- § 4. Місце Цивільного кодексу України в сім'ї правових систем Європи
- § 5. Структура Цивільного кодексу України
- § 6. Верховенство Цивільного кодексу України
- § 7. Диспозитивні та імперативні норми в Цивільному кодексі України
- § 8. Аналіз окремих прийомів законодавчої техніки
- § 9. Мова Цивільного кодексу України
- § 10. Взаємозв'язок Цивільного кодексу з іншими кодексами України
- § 1. Види цивільних правовідносин
- § 2. Класифікація цивільних правовідносин
- Глава 13 Структура цивільних правовідносин
- § 1. Суб'єкти цивільних правовідносин
- § 2. Об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Зміст цивільних правовідносин
- § 4. Санкції у структурі цивільних правовідносин
- § 5. Деякі проблеми цивільної відповідальності
- Глава 14 Майно та речі як об'єкти цивільних прав
- § 1. Поняття майна
- § 2. Речі як об'єкти цивільних правовідносин
- § 3. Класифікація речей
- Глава 15 Правовий режим окремих видів майна
- § 1. Тварини
- § 2. Житловий будинок. Дача. Садиба
- § 3. Культурні цінності
- § 4. Гроші
- § 5. Судно
- § 6. Наркотичні засоби та психотропні речовини
- § 7. Об'єкт підвищеної небезпеки
- § 8. Зброя
- Глава 16 Фізичні особи
- § 1. Поняття фізичної особи
- § 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- § 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- § 4. Обмеження цивільної дієздатності
- § 5. Визнання фізичної особи недієздатною
- § 6. Засоби індивідуалізації фізичної особи
- § 7. Цивільний стан фізичної особи
- § 8. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- § 9. Оголошення фізичної особи померлою
- § 10. Фізична особа як підприємець
- § 11. Опіка та піклування над фізичною особою
- § 13. Опіка над майном фізичної особи
- Глава 17 Юридичні особи
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Теорії юридичної особи
- § 3. Ознаки юридичної особи
- § 4. Створення юридичних осіб
- § 5. Види юридичних осіб
- § 6. Засоби індивідуалізації юридичних осіб
- § 7. Правоздатність юридичної особи
- § 8. Дієздатність юридичної особи
- § 9. Органи юридичної особи
- § 10. Відокремлені підрозділи юридичної особи
- § 11. Відповідальність юридичної особи
- § 12. Організаційно-правові форми юридичних осіб (коротка характеристика)
- 1. Товариства
- 2. Установи
- 3. Виробничі кооперативи
- § 13. Обмеження, припинення діяльності юридичної особи
- § 14. Припинення юридичної особи
- § 1. Український народ як суб'єкт права власності
- § 2. Держава Україна як учасник цивільних відносин
- § 3. Інші учасники цивільних відносин
- Г лава 19 Юридичні факти
- § 1. Поняття та види юридичних фактів
- § 2. Акти цивільного стану
- Глава 20 Правочини
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Загальні вимоги до правочинів
- § 3. Класифікація правочинів, вчинених з відступом від вимог закону
- § 4. Спеціальні моделі нікчемних та оспорюваних правочинів
- 1. Правочин, вчинений малолітнім за межами його дієздатності
- 2. Правочин, вчинений неповнолітнім без згоди батьків або піклувальника
- 3. Правочин, вчинений особою, дієздатність якої обмежена
- 4. Правочин недієздатної особи
- 5. Правочин, вчинений дієздатною особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними
- 6. Правочин, вчинений представником однієї сторони за зловмисною домовленістю з другою стороною
- 7. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування
- 8. Правочини, які порушують публічний порядок
- 9. Вчинення правочину через помилку
- 10. Вчинення правочину внаслідок обману
- 11. Вчинення правочину під впливом насильства
- 12. Правочин, вчинений внаслідок важкої обставини
- 13. Фіктивний правочин
- 14. Удаваний правочин
- 15. Правочин, вчинений з порушенням вимог закону про форму
- § 5. Правові наслідки вчинення правочину всупереч вимогам закону
- § 6. Правові наслідки недійсності правочину
- Г лава 21
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Виконання цивільного обов'язку
- § 4. Особисте здійснення цивільних правовідносин їх учасниками
- Глава 22 Правонаступництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Види правонаступництва
- Глава 23 Представництво
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Договірне представництво
- § 3. Законне представництво
- § 4. Комерційне представництво
- Глава 24
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Невизначеність строку
- § 3. Закінчення строку
- § 4. Способи зміни встановленого строку
- § 5. Окремі види строків
- Глава 25 Захист цивільного права та інтересу
- § 1. Загальні зауваги
- § 3. Підстави виникнення права на захист. Суб'єкт права на захист
- § 4. Способи захисту
- § 5. Короткий аналіз способів захисту
- § 6. Органи, що здійснюють захист цивільних прав
- § 7. Самозахист
- § 1. Загальні зауваги
- § 2. Тривалість позовної давності
- § 3. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- § 4. Початок перебігу позовної давності
- § 5. Зупинення позовної давності
- § 6. Переривання позовної давності
- § 7. Правові наслідки спливу позовної давності
- § 8. Наслідки відмови в позові у зв'язку із спливом позовної давності